Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 23 липня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року

у справі №24/460/07-АП (№22а-577/08)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "імені Ватутіна"(надалі –позивач, СВК "імені Ватутіна")

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (надалі – відповідач, ДПІ у Василівському районі Запорізької області)

про зобов’язання списати безнадійний податковий борг, -

У червні 2007 року СВК "імені Ватутіна"звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов’язання ДПІ у Василевському районі Запорізької області списати з позивача безнадійний податковий борг з прибуткового податку в розмірі 489227,88 грн., в тому числі податкового податку з виплат орендної плати за користування орендної земельними паями на суму 276893,67 грн. та з доходів громадян на видану заробітну плату в сумі 212334,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача списати безнадійний податковий борг - необґрунтована та суперечить вимогам чинного законодавства. На думку позивача висновки відповідача про відсутність підстав для списання податкового боргу у розмірі 489217,88 грн., оскільки такий борг враховується тільки за бухгалтерським обліком кооперативу і не знайшов відображення у картці особового рахунку платника податку - безпідставні. Позивач стверджує, що по прибутковому податку подання податкової звітності не передбачено, у зв’язку з чим особові рахунки по прибутковому податку ведуться підприємством позивача за наслідками розрахунків, проведених податковим органом. З посиланням на п.1.3, п.11 ст.1, п.п.5.1 ст.5, п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", ст. 9, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", "Інструкцію про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів", затверджену наказом ДПА України від 02.04.1999 року №174 (z0304-99) , позивач зазначив, що своєчасно задекларував свої зобов’язання по перерахуванню до бюджету нарахованого і утриманого прибуткового податку по заявленій сумі шляхом надання до органу податкової служби розрахунків встановленої форми: по виплаченим доходам за оренду земельних паїв –Ф№2, а по виплаченій заробітній платні – Ф№8ДР, що підтверджується відміткою податкової про їх прийняття. Крім того, звертає увагу суду на те, що не списана сума податкового боргу по прибутковому податку виникла у підприємства за період 2003-2006 р. Причиною цьому стали несприятливі погодні умови, внаслідок чого позивач не отримав вражаю та знаходився в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідками Торгово-промислової палати України мали місце форс–мажорні обставини. А тому за твердженням позивача, заборгованість з прибуткового податку в розмірі 489227,85грн. має бути списаною.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що податковий борг позивача по прибутковому податку є узгодженим, облікованим та несплаченим; факт загибелі сільськогосподарських культур позивача підтверджується матеріалами справи; на момент виникнення форс-мажорних обставин списання безнадійного боргу було можливим, тому відмова Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області в списанні решти суми заборгованості з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 489227,85грн. є безпідставною. Крім того, суд зазначив, що при визначенні суми, яка підлягає списанню у зв’язку із форс-мажорними обставинами, повинна враховуватись сума фактичних збитків, понесених платником податків.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Василівському районі Запорізької області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, позаплановою документальною перевіркою, проведеною відповідачем на підприємстві позивача з питань своєчасності внесення до бюджету прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2003 року по 31.12.2006 року складена Довідка №1 від 19.01.2007 року.

З якої вбачається, що в період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року підприємством утримано, але не перераховано до бюджету прибуткового податку і податку з доходів фізичних осіб у сумі 489227,85 грн., в тому числі із заробітної плати –212334,18 грн.; від оренди паїв –в сумі 276893,70 грн.

Відповідно до Довідки №1 від 19.01.2007 року заборгованість в сумі 489227,85 грн. виникла за період 2003-2006 рр., з якої сума 199472,00 грн. –виникла станом на 01.01.2002 р.

Також встановлено, що внаслідок несприятливих погодних умов протягом 2003-2006рр. позивач поніс значні збитки, що підтверджуються актами обслідування посівів, затвердженими державною адміністрацією Василівського району Запорізької області. На підставі висновків Торгово-промислової палати України №7640/05-4 від 08.07.2003 р., №887205-4 від 14.07.2003 р., №15447/05-4 від 01.12.2003 р. на площах СВК "ім. Ватутіна"внаслідок надзвичайної ситуації, що мала місце 20.03.2002 р., 23.05.2002 р., 18.04.2003 р., 09.10.2003 р. загинули посіви ярового ячменю –245 га., ярового вівса - 11,8 га., кукурудзи –150 га., проса –14 га., соняшника –205 га., озимої пшениці –588 га. + 62 га., озимого жита –15 га., багаторічних трав –33 га., гречки –37 га., вівса -25 га., зерно суміші –34 га.

Фактична сума понесених позивачем збитків внаслідок форс-мажорних обставин становить 1755700 грн.

На підставі звернень позивача від 31.07.2003 р., 02.02.2004 р., 11.08.2004 р. до податкової з проханням списати наявний податковий борг у зв’язку з форс-мажорними обставинами рішеннями №11 від 18.08.2003 р., №12 від 18.08.2003 р. та №22 від 17.02.2004 р. відповідач списав податковий борг позивача на загальну суму 466013,49 грн., а решта заявленої суми залишилась не списаною, у зв’язку з тим, що, за твердженням відповідача, списана сума податкового боргу дорівнює сумі прямих витрат, понесених підприємством позивача на вирощування культур, що загинули, згідно з наданих розрахунків, тому списання решти суми є неможливим.

Зі змісту ч.1 ст. 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2 цього Закону).

Підпунктом 1.3 даного Закону (2181-14) передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

Згідно з п.1.11 ст.1 вказаного Закону податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"передбачено, що підприємства, установи, організації і фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати зазначених доходів, зобов’язані протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надіслати до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.

За результатами нарахування та утримання прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб позивачем оформлювались розрахунки за формами Ф №2 і Ф № 8ДР.

У відповідності до п.4.6 "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №103 від 14.03.2001 р. (z0016-02) , списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов своє відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф.1 ДФ та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

За таких обставин, суди попередніх інстанції цілком обґрунтовано зазначили, що позивач, нараховуючи та утримуючи прибутковий податок та податок з доходів фізичних осіб самостійно узгоджував зобов'язання по сплаті цих платежів до бюджету. Сума прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб, самостійно узгоджена позивачем та не сплачена у терміни, визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , є сумою податкового боргу в розумінні п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, на стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 489227,85грн. розповсюджуються процедури Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Підпунктом "г" 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено списання безнадійного податкового боргу юридичних і фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"та ст. 68, 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", в 2004 р. та в 2005 р. заборонено проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), надавати відстрочки щодо термінів її сплати; зупинено дію пп. "в"і "г"п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, судами доречно зазначили, що безпосередньо в законі про оподаткування такі зміни не вносились.

Таким чином, згідно з даними Довідки №1 від 19.01.2007 року за підприємством позивача враховується борг з прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб, який має ознаки податкового боргу, а саме: стосовно якого минув строк давності (1095 днів) та який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Враховуючи зазначені норми права та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції про те, що заяви позивача про списання податкової заборгованості були подані в той період коли не було зупинено дію ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім цього, сума списаного податкового боргу значно відрізняється від фактичної суми понесених позивачем збитків в результаті форс-мажорних обставин, а відтак, відповідач безпідставно відмовив позивачу в списанні решти суми заборгованості з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб у сумі 489227,85 грн.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 1 статті 71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"–залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 07 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.