Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"

на постанову Господарського суду Київської області від 07 серпня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року

у справі №А4/300-07

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"(надалі –позивач, КПКОР "Бородянкатепловодопостачання")

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (надалі –відповідач, ДПІ у Бородянському районі Київської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2007 року КПКОР "Бородянкатепловодопостачання"звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним прийняте ДПІ у Бородянському районі Київської області податкове повідомлення-рішення №0003991630/0 від 11.05.2007 року в частині застосування до нього штрафу в розмірі 42432,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушення, за яке відповідач застосував до позивача штрафні санкції, вчинене не позивачем, а КПТМ "Бородянкатепломережа", а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням ч.2 ст. 61 Конституції України, яка встановлює, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Крім того зазначив, що спірним рішенням відповідач порушив вимоги статті 250 Господарського кодексу України, оскільки застосував до позивача адміністративно-господарські санкції після спливу річного строку з дня вчинення порушення.

Постановою Господарського суду Київської області від 07 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що позивач є правонаступником КПТМ "Бородянкатепломережа", а до застосування штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід застосовувати не річний строк, встановлений ст. 250 ГК України, а спеціальний строк, встановлений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 вказаного Закону, який складає 1095 днів з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації який відповідачем не порушено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, КПКОР "Бородянкатепловодопостачання" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірним податковим повідомленням-рішенням №0003991630/0 від 11.05.2007 року ДПІ у Бородянському районі Київської області на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ на суму 131 477,15 грн. застосувала до позивача штраф в розмірі 65738,63 грн., що становить 50 % несвоєчасно погашеної суми податкового боргу.

Як зазначено судами, з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штраф застосовано до позивача за несвоєчасне погашення сум податкових зобов’язань з ПДВ, узгоджених податковими деклараціями з ПДВ від 16.11.2005 року та від 19.01.2006 року, які подавались КПТМ "Бородянкатепломережа", а також податковими деклараціями від 18.09.2006 року та від 12.10.2006 року, які подавались безпосередньо позивачем.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням лише в частині застосування штрафу на суму 42432,87 грн., з яких 16873,80 грн. –за декларацією від 16.11.2005 року, та 25559,07 грн. –за декларацією від 19.01.2006 року, які подавались не позивачем особисто, а КПТМ "Бородянкатепломережа".

Предметом спору у даній справі є правомірність застосування визначених спірним податковим повідомленням-рішенням штрафів саме до позивача як правонаступника КПТМ "Бородянкатепломережа"та їх застосування у строк більше одного року з моменту настання граничного строку слати сум податкового зобов’язання.

Судами встановлено, що декларацією з ПДВ від 16.11.2005 року КПТМ "Бородянкатепломережа"узгодило суму податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень 2005 року на суму 47670,00 грн., а декларацією з ПДВ від 19.01.2006 року –суму податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2005 року на суму 117972,00 грн.

Рішенням від 28.07.2005 року №286-25-ІV "Про деякі питання Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"Київська обласна рада вирішила реорганізувати комунальні підприємства "Бородянкаводоканал"та "Бородянкатепломережа"шляхом їх злиття у Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"та доручила Управлінню житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації вжити передбачених чинним законодавством заходів, пов’язаних зі створенням підприємства та припиненням діяльності реорганізованих підприємств.

Згідно п.1.1 Статуту позивача (нова редакція), затвердженого рішенням Київської обласної ради від 02.02.2007р. №097-09-V та зареєстрованого 17.05.2007 року, КПКОР "Бородянкатепловодопостачання"створене внаслідок реорганізації шляхом злиття КП "Бородянкаводоканал"та КПТМ "Бородянкатепломережа"і, згідно чинного законодавства України, є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків підприємств, що об’єднались.

Як вбачається з передавального акту, затвердженого начальником Управління житлово-комунального господарства, промисловості, енергетики, транспорту і зв’язку 28.01.2006 року, від КПТМ "Бородянкатепломережа"до позивача станом на 01.01.2006 р. перейшли всі зобов’язання, включаючи заборгованість перед бюджетом.

Аналізуючи такі норми права, як ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ч.1 ст. 104 ЦК України, ч.2 ст. 59 ГК України, п.п.13.1.1 п.13.1, п.13.3 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суди попередніх інстанції дійшли цілком обґрунтовано висновку про те, позивач є правонаступник КПТМ "Бородянкатепломережа"по всім зобов’язанням, включаючи і заборгованість перед бюджетом, що спростовує необґрунтовані висновки позивача про неможливість застосування штрафних санкцій саме до нього.

Крім того, судами попередніх інстанції встановлено, що згідно дослідженого судом розрахунку штрафних санкцій та наданих в судовому засіданні пояснень сторін, позивач, як правонаступник КПКМ "Бородянкатепломережа", сплатив суму податкового зобов’язання за декларацією з ПДВ від 16.11.2005р. лише в грудні 2006 року, а за декларацією з ПДВ від 19.01.2006р. лише в січні-березні 2007 року.

Відповідно до приписів п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів про те, що позивачем порушено строк сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів.

Щодо посилань позивача ст. 250 ГК України, як на підставу пропущення спливу річного строку застосування до підприємства штрафних санкції, то судами попередніх інстанції цілком обґрунтовано зазначено, що застосування штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід застосовувати строк, встановлений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону, який складає 1095 днів з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації і який відповідачем не порушено.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частина 1 статті 71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003991630/0 від 11.05.2007 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 65738,63 грн., що становить 50% несвоєчасно погашеної суми податкового боргу є обґрунтованим та законним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"–залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 07 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.