К-15312/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 10.05.2011 Прийняття

У грудні 2007 року Підприємство "Нарт"ХОТОК "Аланія"звернулось до суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №№0004342310/0, 0004352310/0 від 14.12.2007 року на суму 39000,00 грн. та на суму 68100,00 грн.

Обґрунтовуючи свої висновки, позивач посилається на те, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та безпідставними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що оскільки ТОВ "Компанія "Селіон", на момент господарських відносин з позивачем, зареєстрована в державних органах, і мала право видавати накладні з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік" (996-14) , а також, що вказані господарські операції, пов’язані з господарською діяльністю позивача, а отже на підставі отриманих накладних позивач мав право на включення цих витрат до своїх валових витрат за відповідний податковий період.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була здійсненна позапланова виїзна перевірка підприємства "Нарт"Харківського обласного товариства осетинської культури "Аланія"з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року, за результатами якої було складено акт від 03.12.2007 року №3918/23-104/32870052 та донараховано 107100,00 грн., а саме: податку на додану вартість у сумі 68100,00 грн. (у т.ч. сума основного податку -45400,00 грн., сума фінансової санкції –22700,00 грн.), податку на прибуток у сумі 39000,00 грн. (у т.ч основного податку –26000,00 грн., сума фінансової санкції -13000,00 грн.).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 року №0004342310/0 на суму 39000,00 грн. та №0004352310/0 на суму 68100,00 грн.

Також встановлено, що у березні 2006 року Підприємство "Нарт"ХОТОК "Аланія"уклало угоду з ТОВ "Компанія Селіон"№1/03 від 15.03.2006 року на покупку пральних машин РСР-30 у кількості 2 шт.

Згідно видаткової накладної №19 від 16.03.2006 року від ТОВ "Компанія Селіон"отримано 2 пральні машини на загальну суму 124800,00 грн. (ПДВ 20800,00 грн.), податкова накладна №19 від 16.03.2006 на суму 124800,00 грн. (ПДВ 20800,00 грн.).

Оплата за отриманий товар здійсненна позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія Селіон"платіжним дорученням від 15.03.2006 року №24.

В подальшому дві пральні машини були продані ТОВ "ВКП "Елегант груп"в оплату отриманої продукції згідно договору комісії №02 від 26.10.2005 року.

Згідно договору комісії від 23.01.2006 року №01 позивачем отримано від ТОВ "Компанія Селюн"по акту здачі-прийомки продукції від 23.01.2006 року, видаткова накладна від 23.01.2006 №05, товар на загальну суму 147600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 24600,00 грн.), а саме:

- ткань бязь от. 125 см-15000 м на суму 63000,00 грн.;

- ткань діагональ отб. 85 см -15000 м на суму 60000,00 грн.

За умовами договору позивач (Комісіонер) зобов’язаний згідно доручення ТОВ "Компанії Селіон"(Комітент) здійснити в інтересах останнього та від свого імені угоду про продаж продукції.

Продукцію в подальшому було продано ДП НАЕК "Енергоатом"на суму 147600,00 грн., у т.ч. ПДВ 24600,00 грн. (згідно договору поставки від 18.01.2006 року №9 (6/06Ук).

Від ТОВ "Компанії Селіон"отримана податкова накладна від 23.01.2006 №05 на загальну суму 147600,00 грн. (з яких 24600,00 грн. ПДВ). Згідно даних реєстрів отриманих податкових накладних та податкової декларації з податку на додану вартість сума ПДВ 24600,0 грн. було включено підприємством до складу податкового кредиту січня 2006 року.

Оплата ТОВ "Компанії Селіон"була здійснена через розрахунковий рахунок у травні 2006 року платіжним дорученням №35 від 25.05.2006 року.

Згідно наданих для перевірки документів реєстрів отриманих податкових накладних, декларації з ПДВ за березень 2006 року сума ПДВ 20800,00 грн. включена підприємством до складу податкового кредиту за березень 2006 року.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось, позивачем сплачено контрагенту суми податку на додану вартість за отриману продукцію та від останнього отримано податкові накладні, які оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції відносно того, що на підставі отриманих податкових накладних позивач мав право на включення цього податку до складу податкового кредиту за відповідний податковий період без порушень при цьому вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Спростовуючи посилання податкового органу на рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року у справі №2-4264, як на підставу заниження позивачем податку на прибуток та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту в січні, березні 2006 року сплачених контрагенту сум ПДВ, то суди цілком доречно звернули увагу на те, що оскільки контрагент позивача на момент складання спірних податкових накладних перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, крім того спірні податкові накладні оплачені позивачем, тому визнання в судовому порядку недійсними установчих документів контрагента позивача не є підставою для визнання недійсними виписаних цим контрагентом податкових накладних.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 року №0004342310/0 на суму 39000,00 грн. та №0004352310/0 на суму 68100,00 грн. є незаконними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.