Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року

на ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року

у справі №7/525-АП-07 (№22а-7699/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такс"(наділі –позивач, ТОВ "Такс")

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –відповідач, ДПІ у м. Херсоні)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2007 року ТОВ "Такс"звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить прийняте 09.07.2007 року ДПІ у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення №0003961501/0 визнати нечинним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше –за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Суди попередніх інстанції мотивували свої висновки тим, що визначення підприємству відповідачем податкового зобов’язання було здійснено за межами строку, передбаченого п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м. Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, працівником ДПІ у м. Херсоні здійснено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток платника –товариства з обмеженою відповідальністю "Такс", за результатами якої складено акт №1548/15-1/2313398 від 25.06.2007 року.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 р. №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" (z0271-03) невірно складено уточнюючий розрахунок за І півріччя 2001 року (вх. №27826 від 26.04.04 р.), а саме в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2001 року податкове зобов’язання з податку на прибуток складало 2300,00 грн., а зменшено податку на прибуток по уточнюючому розрахунку 27100,00 грн., отже необхідно донарахувати податок на прибуток за І півріччя 2001 року у сумі 24800,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.07.2007 року №0003961501/0 про донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24800,00 грн.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що декларація з податку на прибуток за І півріччя 2001 року була прийнята Державною податковою інспекцією у м. Херсоні 03.08.2001 року, граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2001 року –09.08.2001 року.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (2181-14) , не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з врахуванням приписів зазначеної норми Закону, останнім днем визначення контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток є 09.08.2004 року.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанції щодо визначення позивачу податкового зобов’язання за межами зазначеного строку, а саме –09.08.2007 року, є обґрунтованими та законними.

Як доречно звернули увагу суди, посилання відповідача на те, що податкове зобов’язання визначено від граничного дня подання уточнюючого розрахунку суперечить вимогам п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань від граничного строку подання податкової декларації, а не від уточнюючого розрахунку до неї.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняте 09.07.2007 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003961501/0 про донарахування підприємству податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24800,00 грн. є незаконним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.