Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Запорізької філії

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року

на ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року

у справі №5/274/07-АП

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Запорізької філії (надалі –позивач, підприємство)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя (надалі –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У вересні 2007 року Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Запорізької філії звернувся до господарського суду з позов, в якому просить прийняте 01.03.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення №0000070806/0 скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13600,00 грн. за платежем податок на прибуток є незаконними та таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того, ДПА України не надсилала на адресу позивача рішення про продовження терміну розгляду повторної скарги, а тому скарга позивача вважається повністю задоволеною.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що податковим органом доведено порушення підприємством норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а тому нарахування штрафних (фінансових) санкції, передбачених Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , є правомірним. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішення про продовження термінів розгляду скарги підприємством отримано 27.07.2007 року за вхідним №331.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Запорізької філії звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 23.02.2007 року працівниками СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя була здійсненна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт №17/08-06/01184551.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення підприємством, зокрема, вимог п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, позивачем при виплаті дивідендів протягом 2004 року та 1 півріччя 2005 року не нараховано та не внесено до бюджету авансовий внесок на загальну суму 6800,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000070806/0 від 01.03.2007 року, яким до позивача, згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за виявлені порушення були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13600,00 грн. за платежем податок на прибуток.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем було прийняте повідомлення-рішення №0000070806/2 від 03.07.2007 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток у розмірі 13600,00 грн.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач вказує на те, що ним сплачувалися авансові внески з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями. Спірні платіжні доручення мають призначення платежу "податок на прибуток", не зазначення позивачем у призначенні платежу на те, що це є саме авансові внески з податку на прибуток не може бути підставою для застосування штрафу за порушення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Однак, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції відносно того, що такі висновки позивача є помилковими та необґрунтованими і спростовуються наступним.

Згідно з п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні не корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток. чині.

Відповідно до п.п.7.8.8 п.7.8 ст.7 вищезгаданого Закону авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України.

Тому, сплата авансового внеску має співпадати або передувати даті виплати дивідендів.

Позивачем не заперечувався факт виплати ним дивідендів.

Судами правильно встановлено, що у рядку 20 "Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів"декларацій з податку на прибуток за період з 1 кварталу 2004 року по півріччя 2005 року позивачем не було задекларовано ніяких сум.

При цьому, спірні платіжні доручення, на які спирається позивач, мають призначення платежу "податок на прибуток"за відповідний минулий податковий період –квартал, або 11 місяців року.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції відносно того, що позивач фактичного сплачував поточні платежі з податку на прибуток в строки, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) для сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань, окремо не зазначаючи про перерахування авансових внесків.

Тому, застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є цілком обґрунтованим та законним.

Посилання позивача про не надіслання у відповідні терміни рішення ДПА України про продовження розгляду повторної скарги, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанції доречно звернули увагу на те, що зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, проставленого на копії надісланого позивачу примірника зазначеного рішення, воно було отримано підприємством 27.07.2007р. за вхідним № 331.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частина 1 статті 71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Запорізької філії –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.