Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2007 року

на ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року

у справі №28/342-А

за позовом Дочірнього підприємства "Соренсен і Хаар" Датської компанії "Консепт Партнерс"(надалі –позивач, підприємство)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (надалі –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2007 року Дочірне підприємство "Соренсен і Хаар"Датської компанії "Консепт Партнерс"звернулось до господарського суду позов, в якому просить визнання нечинним податкового повідомлення –рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 03.10.2007 року "0003731730/0/22866.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.1.16 ст.1, п.п 4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб’єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об’єкт оподаткування –оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу. Позивач виплачував кошти особам, які є фізичними особами-підприємцями, а тому не був податковим агентом щодо цих осіб, не зобов’язаний був утримувати з цих виплат податок на доходи, так як ці особи самостійно сплачують податок на доходи до бюджету.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено.

Мотивуючи свої висновків, суди попередніх інстанції, керувались тим, що податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 28.09.2007 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова була здійсненна виїзна планова перевірка Дочірнього підприємства "Соренсен і Хаар"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №1756/250/23-1/30583064.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.8.1.1, п.п 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме, неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників у 2006 році, в результаті чого підприємству донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 1348,54 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.10.2007 року №0003731730/0/22866, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 4045,62 грн. (в т.ч. 1348,54 грн. – основного платежу, 2697,08 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами, на протязі 2006 року позивач Дочірне підприємство "Соренсен і Хаар"виплатило в дохід ПП "ОСОБА_2"(відтиск печатки "Підприємець ОСОБА_2") в особі ОСОБА_2 в сумі 3780.00 грн. за обслуговування конференції та підприємцю ОСОБА_3 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, дата реєстрації 17.05.2003 року) в сумі 6593,40 грн. за організацію конференції про, що було складено акт виконаних робіт.

Крім того, зазначене також підтверджується копіями банківських виписок, з яких вбачається, що кошти їм не виплачувалися готівкою з каси позивача, а перераховувалися позивачем у безготівковому порядку на їх поточні рахунки у банку, відкриті банком на синтетичному рахунку 2600.

Аналізуючи такі норми права, як п.1.16 ст.1, п.п 4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суди попередніх інстанції дійшли цілком обґрунтовано висновку про те, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб’єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначити об’єкт оподаткування-оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу.

Крім того, зі змісту ч.1 ст. 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняте 03.10.2007 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003731730/0/22866, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 4045,62 грн. є незаконним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.