Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень і рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - 10.05.2011 Прийняття

відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000332302/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000342302/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000332302/1 від 10 грудня 2008 року, № 0000342302/1 від 10 грудня 2008 року та рішень № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, №0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000552202/1 від 10 грудня 2008 року, 0000562202/1 від 10 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, є дата завершення оформлення вантажної митної декларації. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підчас формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат неправильно враховано оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг аудиторські послуги", оскільки зазначені послуги не використовувались в господарській діяльності позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року апеляційну скаргу ВАТ "Полтавакондитер"задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасовано в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог стосовно визнання протиправними рішень № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000552202/1 від 08 грудня 2008 року, № 0000562202/1 від 08 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000552202/1 від 08 грудня 2008 року, № 0000562202/1 від 08 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційні скарзі ВАТ "Полтавакондитер", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ДПІ у м. Полтаві в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга ВАТ "Полтавакондитер"підлягає задоволенню, а касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві необхідно залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1836/23-6/00382208 від 18 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000332302/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 319 207,00 грн. (215 840,00 грн. –основний платіж, 103 367,00 –штрафні (фінансові) санкції), № 0000342302/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 190 536,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 95 268,00 грн. та рішення № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн., № 0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 051,73 грн.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000332302/1 від 10 грудня 2008 року, № 0000342302/1 від 10 грудня 2008 року та рішення № 0000552202/1 від 10 грудня 2008 року, 0000562202/1 від 10 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості отриманих підприємством аудиторських послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг аудиторські послуги"на загальну суму 218 266, 00 грн.

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості вищезгаданих аудиторських послуг на загальну суму 174 612,83 грн. .

Крім того встановлено порушення статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ) у зв’язку з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків у сфері ЗЕД згідно контрактів № А-030407 від 30 травня 2006 року, № 3112/21/22/24 від 26 березня 2007 року, № VК 1017 від 26 травня 2005 року, № R07008 від 20 лютого 2007 року, № 56/03-06 від 29 березня 2006 року, № 35/03-06 від 20 березня 2006 року, а також статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"(далі - Декрет № 15-93) у зв’язку з перекрученням звітності про валютні операції.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування рішень № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000552202/1 від 08 грудня 2008 року, № 0000562202/1 від 08 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність"(далі – Закон № 959-XII (959-12) ) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, згідно абзацу 38 статті 1 Закон № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно частини 5 статті 43 Митного Кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 92 Митного Кодексу України якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Як встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом, позивачем надано копії документів, що підтверджують дотримання ним 90-денного строку під час здійснення імпортних операцій та правильність оформлення декларації про валютні цінності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що датою імпорту є не дата оформлення вантажної митної декларації, а дата фактичного перетинання митного кордону.

Разом з тим, Харківським апеляційним адміністративним судом підтримана позиція суду першої інстанції про те, що, оскільки, послуги, надані ТОВ "Ернст енд Янг"та ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги", не є послугами з обов’язкового підтвердження фінансової звітності підприємства для щорічного подання звіту до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та були надані позивачу аудиторською фірмою "Січень", то позивач помилково відніс суму витрат на їх оплату до складу валових витрат та сплачену в ціні послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правильність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вимагає наявності безпосереднього зв’язку понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ГК України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що позитивний аудиторський звіт підтверджує ефективність внутрішньої системи контролю підприємства, дотримання підприємством визначеної облікової політики, достовірність даних бухгалтерського обліку, повноту відображеної у звітності інформації. Аудиторський звіт є джерелом інформації як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів (керівництво, акціонери, інвестори, кредитори). Він є необхідним для правильного прогнозування, планування та приймання управлінських рішень, запобігання фінансовим санкціям.

У зв’язку з чим, колегія суддів, прийшла до висновку про використання позивачем послуг, наданих ТОВ "Ернст енд Янг"та ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги", у власній господарській діяльності.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"задовольнити, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000332302/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000342302/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000332302/1 від 10 грудня 2008 року, № 0000342302/1 від 10 грудня 2008 року та рішення № 0000552202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000562202/0 від 29 вересня 2008 року, № 0000552202/1 від 08 грудня 2008 року, № 0000562202/1 від 08 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .