Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року

у справі № 2а-1597/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Капібара"

про стягнення в дохід бюджету отриманого за правочином, -

Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва (далі –позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К"(далі – відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капібара"(далі –відповідач-2), в якому просила зобов’язати ТОВ "Новатор-К"повернути ТОВ "Капібара"грошові кошти, отримані за договором поставки № 0104-05 від 01 квітня 2005 року, в розмірі 5 147 804, 93 грн. та стягнути з ТОВ "Капібара"в дохід Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 5 147 804, 93 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач-1 оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про зміну судового рішення суду апеляційної інстанції шляхом залишення рішення суду першої інстанції без змін.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Новатор-К" (постачальник) та ТОВ "Капібара"(покупець) укладено договір поставки № 0104-05 від 01 квітня 2005 року, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору, ТОВ "Новатор-К"поставлено, а ТОВ "Капібара"прийнято товар (відео- та фототехніку) на загальну суму 5 147 804,93 грн., в тому числі ПДВ 857 967,49 грн.

Позивач просить суд визнати недійсною угоду як таку, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу в ТОВ "Новатор - К".

Наявність протиправного умислу з боку відповідача-1 обґрунтовано тим, що згідно товарно-транспортних накладних у квітні 2005 року завантаження товару здійснювалось ТОВ "Новатор - К"за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, розвантаження за тією ж адресою, у травні-червні 2005 року товар завантажувався за адресою: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, розвантажувався за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7.

Разом з тим, ТОВ "Новатор-К"орендує у ТОВ "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 2 кв.м., а ТОВ "Капібара"орендує у ТОВ "Райліт"нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 загальною площею 10 кв. м.

Згідно акту обстеження складські приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 відсутні, а відповідно до пояснень бухгалтера ТОВ "Райліт" ОСОБА_5 офісне приміщення орендується без оренди складських приміщень.

Крім того, в ході проведення перевірки позивачем встановлено, що ТОВ "Новатор-К"отримано техніку за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від її реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1%, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість з операції з реалізації товару ТОВ "Капібара"та донарахування у зв’язку з цим ТОВ "Новатор-К"суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001112301/0 від 27 березня 2006 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки, господарська операція здійснена згідно договору поставки не принесла відповідачу-1 прибутку, що суперечить його статусу, в якому передбачено отримання прибутку, то ці обставини підтверджують висновок про те, що фактичної передачі товару за спірним договором не відбулося.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб’єкта (суб’єктів) господарювання на вчинення такого господарського зобов’язання.

В свою чергу, як встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, між Відкритим акціонерним товариством "Київський мотоциклетний завод"(орендодавець) та ТОВ "Новатор-К"(орендар) укладено договір оренди № 3004-01 від 30 квітня 2005 року, відповідно до якого та згідно з актом приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 01 травня 2005 року, ТОВ "Новатор - К"прийняв у користування нежитлові приміщення для розміщення складу площею 120 кв. м., розташовані за адресою м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8. Зазначена адреса вказана у товарно-транспортних накладних за травень-червень 2005 року.

Крім того, товарність операції підтверджується договорами поставки, укладеними ТОВ "Новатор-К"з продавцями –Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат-ЮГ", Приватним підприємством "НЕО", Приватним підприємством "Перекоп-основа", накладними та банківськими виписками.

Придбання товару у вказаних покупців підтверджується, поміж іншого, актом про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Новатор-К"№ 1122/23-4/33229266 від 10 березня 2006 року, яким встановлено отримання відповідачем-1 відеотехніки та фототоварів за штучно заниженою вартістю в 3-8 разів від їх реальної, з наступною реалізацією по ланцюгу з торгівельною націнкою 0,09-0,1%, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за операцією з реалізації зазначених товарів ТОВ "Капібара".

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112301/0 від 27 березня 2006 року, яке, в свою чергу, визнано недійним постановою Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року, що набрала законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено обставини в обґрунтування позовних вимог, а саме, наміру та прямого умислу у ТОВ "Новатор-К" порушити вимоги закону при укладанні спірного договору поставки. В свою чергу, реальність вчинення господарської операції підтверджена первинними документами, тоді як достовірність відомостей, що містяться в них позивачем не спростована.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор-К" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .