К-12762/08-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 10.05.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року, позов Приватного підприємства "Антарекс" (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003592301/0 від 05 грудня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Антарекс"відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2008 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в позові.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Антарекс"за період з 01 липня 2004 року по 01 липня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2422/23-1/30063426 від 29 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003592301/0 від 05 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 361 251, 80 грн. (275 756,00 грн. –основний платіж, 85 495,80 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.9. статті 5 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв’язку з невірним визначенням приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції на кінець звітного кварталу.

Так, відповідно до додатку К1/1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів"до декларації за четвертий квартал 2006 року, поданої позивачем до ДПІ у м. Полтаві, в графі 3 відображена балансова вартість запасів станом на 01 жовтень 2006 року в розмірі 1 045 487,00 грн., що призвело до заниження скоригованих валових доходів на суму 1 045 187,00 грн.

Крім того, встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР у зв’язку з невключенням до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості перед Приватним підприємцем ОСОБА_5

Також судами встановлено, що позивач в четвертому кварталі 2006 року перейшов із спрощеної системи оподаткування на загальну, а тому з 01 жовтня 2006 року став платником податку на прибуток на загальних підставах і визначав об’єкт оподаткування на загальних підставах відповідно до Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР)

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 статті 5 і статтею 7 цього Закону України.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (334/94-ВР) (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що коли позивач перейшов на загальну систему оподаткування, він правомірно в приріст (убуток) запасів згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР в Додаток К1/1 до декларації про прибуток включив і запаси, які він придбав коли перебував на спрощеній системі оподаткування, і які не реалізував на момент переходу на загальну систему оподаткування.

Також, відповідно до підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків, що діяв відповідно до податкового роз’яснення, не може бути притягнутий до відповідальності тільки тому, що в майбутньому таке податкове роз’яснення було змінено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розраховуючи декларацію з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, позивач діяв згідно з роз’ясненням заступника начальника Департаменту-начальника управління податку на прибуток і податкових платежів, опублікованого в журналі Державної податкової адміністрації України - "Вісник податкової служби України"за квітень 2003 року № 16.

В свою чергу, змінена думка Державної податкової адміністрації України, опублікована в березні 2007 року не може впливати на події 2006 року.

Крім того, відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) загальна позивна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов’язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язанням, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання (частина 5 статті 261 ЦК України)

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з викладеним вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки між позивачем та ПП ОСОБА_5 договір про придбання товарів не укладено, то для початку перебігу строку позовної давності ПП ОСОБА_5 повинен направити позивачу лист з вимогою провести оплату за поставлений товар. І у разі, якщо протягом семи днів кошти не були б йому перераховані, починаючи з восьмого дня після пред’явлення вимоги почав би свій перебіг строк позовної давності тривалістю три роки. А оскільки така вимога ПП ОСОБА_5 не пред’являлась, позивач не повинен включати до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості за зазначеним господарським зобов’язанням.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .