К-15837/09-С Про визнання неправомірними дій та скасування рішення - 19.04.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТіСі ПриватХозТорг" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною позапланової перевірки, проведеної 26.03.2008 року Дніпропетровською міжрайонною д ержавною податковою інспекцією, а також скасування рішення № 0000052240 від 09.04.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Дніпропетровської міжрайонної д ержавної податкової інспекції № 0000052240 від 09.04.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ "ЮТіСі ПриватХозТорг". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та винесено нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією 26.03.2008 року проведено позапланову документальну перевірку дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТіСі ПриватХозТорг" вимог валютного законодавства під час виконання імпортних контрактів № 8 від 09.08.2006 року та № 10 від 14.07.2007 року, під час якої встановлено перевищення термінів поставки товару нерезидентом - контрагентом позивача на 40 днів, наслідком чого, відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, є стягнення пені в розмірі 0,3 % від суми несвоєчасно отриманого товару за кожний день прострочення. В результаті податковим органом прийнято рішення № 000005240 від 09.04.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4538,33грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажно-митної декларації.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за несвоєчасне надходження товару за контрактом № 8, укладеного з нерезидентом, позивачу нараховано пеню у розмірі 3829,26 грн. За несвоєчасне надходження товару за контрактом № 10 позивачу нараховано пеню у розмірі 709,07 грн.

Однак, таке рішення суперечить нормам матеріального права, які регулюють відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, згідно з висновком податкового органу, товар за контрактом № 8 надійшов на митну територію України 17.12.2007 року (термін перевищення склав 35 днів).

Товар за контрактом № 10 надійшов на митну територію України, як вважає відповідач, 26.11.2007 року (термін перевищення склав 21 день).

При цьому, датою імпорту відповідач вважає дату повного митного оформлення товару, тобто дату оформлення відповідної вантажно-митної декларації.

Саме згідно з таким висновком контролюючим органом розраховано спірні фінансові санкції.

Так, відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття митного кордону України міститься у Митному кодексі України (92-15) . Згідно зі ст. 6 цього Кодексу межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним

кодексом України . Так, п. 2 ст.1 цього Кодексу визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск товарів через митний кордон України", яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України ).

Отже, товар, який знаходиться під митним контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що переміщений через митний кордон, а штамп "Під митним контролем" на товарно-супровідних документах з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Нормами п.14 ст. 1 Закону № 959-ХІІ визначено, що митне оформлення товару –це виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. З вищенаведеного можна зробити висновок, що процедура митного оформлення не впливає на момент здійснення постачання товару, встановлений сторонами договору.

Слід також зазначити, що Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону. Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України (92-15) , у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

Таким чином, датою імпорту товару є дата фактичного перетину товаром митного кордону України.

Як вбачається з наведеного, чинне законодавство України не пов'язує момент надходження в Україну імпортного товару з датою оформлення вантажно-митної декларації.

Викладене спростовує висновок відповідача, з яким погодився апеляційний суд, про те, що датою імпорту слід вважати дату повного митного оформлення товару.

У той же час, як встановлено судом першої інстанції, товар за контрактом № 8 від 09.08.2006 року, за який позивачем 14.08.2007 року попередньо сплачено 7221,60 дол. США (36469,08 грн.) та граничний термін надходження якого 12.11.2007 року, прибув на митну територію України 11.12.2007 року, що підтверджується відміткою Одеської митниці на коносаменті, який супроводжував вантаж. Перевищення граничного терміну склало 28 днів.

Товар за контрактом № 10 від 14.07.2007 року, за який 07.08.2007 року попередньо сплачено 2228,7 дол. США (11254,94 грн.) та граничний термін надходження якого 05.11.2007 року, прибув на митну територію України 08.11.07 року, що підтверджується відміткою Одеської митниці на коносаменті, який супроводжував вантаж. Перевищення граничного терміну склало 2 дня.

Таким чином, датою імпорту за контрактом № 8 є 11.12.2007 року, датою імпорту за контрактом № 10 є 08.11.2007 року, так, у ці дати товари були взяті під митний контроль (під юрисдикцію України) і, саме з урахуванням цих дат, повинна була розрахована сума пені.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем невірно нарахована сума пені за імпортними контрактами позивача.

Однак, правильно встановивши обставини по даній справі та визначивши норми матеріального права, які підлягають застосуванню, Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийшов до хибного висновку про повне скасування спірного рішення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТіСі ПриватХозТорг" задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року по справі № 2-а-4177/08.

Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. Рішення № 0000052240 від 09.04.2008 року скасувати в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1407,59 грн.