Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008

у справі № 13/317А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райтекс"

до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райтекс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0078341501/0 від 19.03.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.11.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 постанову господарського суду Львівської області від 20.11.2007 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0078341501/0 від 19.03.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1718, 80 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт перевірки № 65/15-0/30975574 від 15.03.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0078341501/0 від 19.03.2007, яким визначено позивачу штрафну санкцію в сумі 1718, 80 грн.

Перевіркою встановлено, що відповідачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 17188 грн. із затримкою до 30 календарних днів, чим порушено вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування".

Позивачем на підставі декларації № 20484 від 08.02.2007 з податку на прибуток в картці особового рахунку 19.02.2007 проведено нарахування в сумі 17188 грн., яке сплачено позивачем: платіжним дорученням № 315 від 19.02.2007 на суму 17090, 52 грн., платіжним дорученням № 440 від 13.03.2007 на суму 97, 48 грн.

Скарги позивача в адміністративному порядку на винесене податкове повідомлення-рішення, залишені податковими органами без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові зобов’язання, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання цих податкових декларацій.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Платіжним дорученням № 315 від 19.02.2007 платник перерахував до державного бюджету податок на прибуток за 4-й квартал 2006 у сумі 17188 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку за 19.02.2007, Управлінням Державного казначейства у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області кошти у сумі 17188 грн., були зараховані до Державного бюджету 20.02.2007.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач здійснив сплату податкового зобов’язання у строки, встановлені законом, шляхом своєчасної подачі платіжного доручення в банк, яке було зареєстровано 19.02.2007.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 у справі № 13/317А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 у справі № 13/317А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .