Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Солекс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року

у справі №14/98

за позовом Приватного підприємства "Солекс"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення,

Приватне підприємство "Солекс"звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 р. (суддя –А.В. Літвінова) позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 03.07.2008 р. №0002462330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –М.П. Зайцев, судді –Я.С. Мамчур, В.Г. Усенка) рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Мотивуючи прийняте у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем як суб’єктом господарської діяльності не було дотримано вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме –порушено порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити рішення суду попередньої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи. Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності –юридичної особою, основний вид діяльності якої організація та утримання гральних закладів. Підставою для прийняття податковим органом спірного рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стали висновки проведеної ним перевірки господарської діяльності позивача з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. Перевіркою було зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - встановлено те, що гральні автомати, не оснащені фіскальною пам’яттю реєстрації розрахункових операцій, у зв’язку із чим позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 10 880,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу вказав на приписи Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме на такі положення.

Так, п. 1 ст. 3 Закону визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосовуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.

У відповідності до ст. 11 цього Закону терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосовуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) визначено такий термін для суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати, - до 31.12.2006 року (пункт 6 додатку до постанови).

Пунктом 2 постанови № 121 (121-2001-п) на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Виходячи з викладеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем було порушено зазначені приписи, а отже застосування до нього штрафних санкцій є цілком обґрунтованим.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із зазначеним, оскільки на час виникнення спірних відносин Міністерство промислової політики України не виконало покладеного на нього Постановою № 121 (121-2001-п) обов'язку щодо розроблення запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 р. № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 01.07.2008 р.

У справі, що розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 09.06.2008р., тобто до дати реєстрації вищезазначеної комп'ютерно-касової системи, а відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо необґрунтованості застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 226, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Солекс"задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі №14/98 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 року у справі 14/98 залишити в силі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.