Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому

провадженні

касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006

у справі № 9/38,39,40,41,42 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

до 1. суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал"

про визнання недійсними господарських зобов’язань

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2006 в задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобов’язання між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Універсал"як такого, що укладене з метою завідомо суперечною інтересам держави, відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 постанову суду першої інстанції змінено в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ; справа розглянута в порядку, встановленому КАС України (2747-15) , в частині висновків щодо підстав для відмови в позові постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Коломийська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосована частина 1 ст. 207 ГК України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Так, згідно з пунктом 11 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, у суду першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для порушення провадження у справі за позовом щодо визнання недійсним договору поставки № 6/4, укладеного 06.04.2006, встановлювати обставини справи та давати їм юридичну оцінку, оскільки позивачем не заявлені вимоги про застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним, встановлених ст. 208 ГК України. Суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного висновку про відсутність у ДПІ права на звернення до суду з таким позовом, разом з тим помилково вважав, що процесуальним наслідком такого звернення є відмова суду в задоволенні позову, а не закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, 220, 222, 223, ч.1 ст. 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2006, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.