Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі №2а-4/09 за позовом ОСОБА_1 до голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Федчука Богдана Миколайовича про неправомірність дій, зобов’язання вчинити певні дії, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Федчука Богдана Миколайовича про неправомірність дій відповідача щодо відмови у підписанні Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання відповідача вчинити дії по підписанню вказаного акту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за її заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 прийняла рішення № 31 від 04.12.2007 р. про безоплатну передачу її у власність земельної ділянки, а також дала згоду замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку. Отримавши відповідну технічну документацію та погодження, на підставі яких був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку пл.0,25 га за вказаною адресою 11.10 2007 р. вона звернулася до відповідача щодо підписання даного акту, її без мотивно було відмовлено, 27.06.2008 року позивачка була змушена звернутися повторно, але відповіді не отримала, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом,

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені. Зобов’язано голову Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Федчука Богдана Михайловича вчинити певні дії щодо підписання державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 278224 на ім’я ОСОБА_1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно обставин справи позивачка звернулася з позовними вимогами про зобов’язання голову сільської ради щодо підписання Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідно рішення сільської ради №31 від 04.12.2007 р. про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на рішення сільської ради №31 від 04.12.2007 р., отримання ОСОБА_1, технічної документації на вказану земельну ділянку, реєстраційної картки земельної ділянки, кадастровий план, форму № 6, а також отримання позивачем висновку відділу земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізької області про погодження технічної документації та довідки № 1286 про правовий статус земельної ділянки, висновку про погодження технічної документації із землеустрою відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької райдержадміністрації.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові послався на ті обставини, що план меж земельної ділянки розташованої на території АДРЕСА_1, який було виготовлено на бланку державного акту, не відповідає конфігурації земельної ділянки та схематичному плану землеустрою с. Бабурка. Крім того, частина земельної ділянки на яку претендує позивач, була закріплена за домогосподарством гр. ОСОБА_4 та знаходиться за іншою адресою, сільська рада не приймала рішення про затвердження технічної документації щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку позивачці.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи позивач виготовила технічну документацію щодо безоплатної приватизації земельної ділянки та Державний акт на право власності земельної ділянки. Рішенням Долинської сільської ради №31 від 04.12.2007 р. передана безоплатно у власність ОСОБА_1 земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, дане рішення має юридичну силу. Однак, відповідач не підписує вказаний Державний акт. Наведені обставини сторонами не заперечуються. Суд першої інстанції, приймаючи рішення послався на наведені обставини справи. Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові послався на невідповідність конфігурації земельної ділянки, вказаної у акті, схематичному плану землеустрою с. Бабурка та закріплення частини земельної ділянки за іншою особою. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наведені висновки суду апеляційної інстанції. При цьому апеляційним судом не надана належна оцінка зібраним по справі доказам судом першої інстанції, а саме, технічній документації, отриманими погодженнями технічної документації відповідними органами, не перевірені доводи позивачки щодо надання відповідних документів та їх належність і достатність для підписання Державного акту. При цьому апеляційним судом не перевірені відповідність дій відповідача за наявності рішення органу місцевого самоврядування №31 від 04.12.2007 р.

З урахуванням вищенаведеного судом апеляційної інстанції не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанцій не перевірив встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи,, висновки апеляційного суду не ґрунтуються на матеріалах справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції та направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.