Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2008 року у справі №2-а-139/07 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"до Відділу державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції, третя особа Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання дій неправомірними, -

У вересні 2007 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до Відділу державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції, третя особа Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом, в якому просило:

- зобов’язати відповідача звільнити з під арешту все майно, що належить позивачу, накладеного постановою заступника начальника відділу ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2007р. на виконання виконавчого напису №4233 виданого 01.11.2006р.;

- зобов’язати відповідача зупинити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4233 виданого 01.11.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ВАТ "Лубнигаз"на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"заборгованості в сумі 2000,00грн. та 5,10грн. витрат, пов’язаних опротестуванням векселя.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ВАТ "Лубнигаз"відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості і у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) та згідно з Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо таких підприємств підлягають зупиненню.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2007 року позовна вимога щодо зупинення виконавчого провадження залишена без розгляду за заявою позивача.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна ВАТ "Лубнигаз"на суму 2005,10 грн. за виконавчим провадженням від 07.08.2007 року на виконання виконавчого напису нотаріуса № 4233 від 01.11.2006 року та зобов’язано відділ ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області звільнити з під арешту все майно, належне ВАТ "Лубнигаз"на суму 2005,10 грн. за виконавчим провадженням від 07.08.2007 року на виконання виконавчого напису нотаріуса № 4233 від 01.11.2006 року.

Суд першої інстанції вмотивував свої висновки тим, що на момент винесення постанови про накладення арешту на майно боржника дії щодо примусового виконання рішення щодо позивача, в тому числі шляхом накладення арешту на майно боржника, були призупинені і державний виконавець не мав права накладати арешт на майно боржника.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2008 року постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2007 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що норми чинного законодавства передбачають, що виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" лише у тому разі, якщо заборгованість підприємства паливно-енергетичного комплексу за виконавчим документом виникла по розрахунках за спожиті енергоносії. Однак, позивачем не доведено того, що вексель по даній справі було передано в якості розрахунків за спожитий природний газ.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2008 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ "Лубнигаз"віднесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) з 28.11.2005 року.

07.08.2007 року Лубенський ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом 4233 від 01.11.2006 року про стягнення з ВАТ "Лубнигаз"на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"2000 грн. заборгованості за газ та 5,10 грн. витрат по опротестуванню векселя та наклав арешт на майно боржника в межах суми стягнення.

15.08.2007 року ВАГ "Лубнигаз"поставило до відома Лубенський ВДВС про належність підприємства до осіб, щодо яких зупинено примусове виконання рішення і просив зняти арешт з майна, однак відповідач арешт з майна не зняв.

У частині 2 статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(далі - Закон № 2711-IV (2711-15) ) передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (2711-15) .

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону № 2711-IV (2711-15) його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник внаслідок опротестування векселя, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV (2711-15) . (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові ВСУ від 16.09.2009р.)

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що підстави для застосування до спірних правовідносин п.15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи апеляційним судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.