Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Гордійчук М.П.(суддя - доповідач)

Суддів: Сіроша М.В., Харченка В.В., Конюшка К.В, Гончар Л.Я.

секретар судового засідання Сухині А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Донецьк" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року у справі за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Донецьк" до Східної регіональної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення, –

Позивач Комунальне підприємство (надалі –КП) "Міжнародний аеропорт "Донецьк" у вересні 2006 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної регіональної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення № 107/19 від 18 червня 2007 року.

Позов вмотивовано тим, що митницею проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт № 39/2-к від 12.06.07 року та в подальшому незаконно винесено податкове повідомлення № 107/19 від 18 червня 2007 року щодо донарахування мита у сумі 323 434,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 16 171,72 грн. Вважає, що вони вірно в ВМД № 70000002/5/002250 від 09.02.2005 року зазначили код товару 3424899500 та зазначили ставку ввізного мита 2%, а митницею невірно класифіковано товар за кодом 8705909090 –де ставка ввізного мита становить 10%.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008 року позов КП "Міжнародний аеропорт "Донецьк" задоволено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що митним органом не доведено, що оскаржуване рішення про визначення суми податкового зобов’язання було прийнято законно, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, оскільки після скасування судових рішень про визнання недійсним талону відмови у митному оформленні товару та прийняття постанови про відмову у визнанні недійсним талону відмови у митному оформленні товару у вантажно-митну декларацію як податкову декларацію повинні бути внесені зміни щодо ставки мита, який підлягає сплаті, оскільки суттєво змінені умови оподаткування, чого не було здійснено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду вмотивовано тим, що є така, що набрала законної сили постанова Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2007 року відповідно до якої позивачем невірно зазначено в ВМД № 70000002/5/002250 від 09.02.2005 року код 3424899500 замість коду 8705909090. Таким чином митницею вірно винесено податкове повідомлення № 107/19 від 18 червня 2007 року в якому донараховано мито на суму 323 434,36 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 16 171,72 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою апеляційного суду КП "Міжнародний аеропорт "Донецьк" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому касатор посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 2.1.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", митні органи є контролюючим органом стосовно акцизного збору, податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Підпункт 4.2.2 ст. 4 наведеного Закону передбачає, що контролюючий орган наділений повноваженнями самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

До того ж, п. 1.11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) дає визначення податкової декларації, як документа, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У даній справі податкові повідомлення були винесені на підставі Акту камеральної перевірки № 39/2-к від 12.06.2007 року про результати камеральної перевірки митного оформлення товару.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

В ході камеральної перевірки було виявлено порушення в частині невідповідності даних про товар наведених у графі 31 та коду товару УКТЗЕД зазначеного у графі 33 ВМД (замість коду 8424899500, де ставка мита 2% необхідно класифікувати за кодом 8705909090, де ставка мита становить 10%) .

За результатами проведеної перевірки було зроблено перерахунок митних платежів, не сплачених до бюджету та нараховано штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та згідно вимог п. 6.1 ст. 6 названого Закону платнику податків позивачу було надіслано спірне податкове повідомлення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд вірно скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове про відмову у задоволенні позову, оскільки дії митниці щодо направлення податкових повідомлень та винесення оскаржуваних податкових повідомлень спрямовані на недопущення ухилення позивача від сплати податків та зборів у повному обсязі при митному оформленні товару, ввезеного на митну територію України, відповідають вимогам діючого митного законодавства.

Крім того, є така, що набрала законної сили постанова Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2007 року, якою вже встановлено, що позивачем невірно зазначено в ВМД № 70000002/5/002250 від 09.02.2005 року код 3424899500 замість коду 8705909090.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційним судом вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права та дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Донецьк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.