К/9991/42377/11-С Про скасування державної реєстрації - 12.10.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" на рішення Господарського суду міста Севастополь від 16 жовтня 2003 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом Севастопольської міської державної адміністрації до дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" про скасування державної реєстрації, -

Севастопольська міська державна адміністрація (далі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом про скасування державної реєстрації дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" (далі за текстом - відповідач)

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Севастополя від 10 лютого 2003 року визнано недійсним статут дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", затверджений протоколом №7 зборів учасників закритого акціонерного товариства "Промтехінвест-1" від 01.02.2000. Вказане є підставою для постановлення судового рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи згідно з частиною вісімнадцятою статті 8 Закону України "Про підприємництво", що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 16 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позов Севастопольської міської державної адміністрації задоволено повністю: скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", зареєстрованого Севастопольською міською державною адміністрацією 30.03.2000, стягнуто з дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" на користь Севастопольської міської державної адміністрації держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. –витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

У поданій касаційній скарзі дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Севастопольської міської державної адміністрації відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Севастополь від 10 лютого 2003 року визнано недійсним статут дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", затверджений протоколом №7 зборів учасників закритого акціонерного товариства "Промтехінвест-1" від 01 лютого 2000 року, реєстраційний номер 0405587100010552, реєстровий номер ДП-11/10724 від 09.03.2000.

Із посиланням на частину вісімнадцяту статті 8 Закону України "Про підприємництво", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи здійснюється, зокрема, на підставі рішення господарського суду у разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності, Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" із вимогою про скасування державної реєстрації.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наявність рішення господарського суду про визнання недійсними установчих документів підприємства є підставою, з якою частина вісімнадцята статті 8 Закону України "Про підприємництво" та пункт 33 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №740 (740-98-п) , ящо було чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Положення), пов’язують настання для суб’єкта підприємницької діяльності такого правового наслідку як скасування державної реєстрації, при цьому застосування такого наслідку має відбуватися у судовому порядку.

Разом з тим, з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

За змістом частини вісімнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво" скасування державної реєстрації здійснюється або за заявою власника (власників) чи уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, або на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 34 Положення (740-98-п) скасування державної реєстрації здійснюється органом державної реєстрації, у тому числі, на підставі рішення господарського суду про визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів.

За результатами аналізу вказаних норм колегія суддів вказує на те, що рішення господарського суду про визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству установчих документів, є самостійною, окремою підставою для скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. При цьому, у разі наявності відповідного рішення, скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності має здійснюватися органом державної реєстрації на підставі частини вісімнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво", у порядку, передбаченому пунктом 34 Положення (740-98-п) . При цьому, здійснення органом державної реєстрації відповідних дій не потребує окремого звернення до господарського суду із вимогою про скасування державної реєстрації, оскільки в даному випадку повноваження щодо скасування державної реєстрації належать органу державної реєстрації в силу закону та не потребують окремої легітимізації з боку органу судової влади.

Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Господарського суду міста Севастополь від 10 лютого 2003 року у справі за позовом Севастопольської міської ради до дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" визнано недійсним статут дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр". Вказане рішення набрало законної сили та не скасовано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що наявність рішення господарського суду про визнання недійсними установчих документів дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" є достатньою підставою для скасування його державної реєстрації у порядку, передбаченому пунктом 34 Положення (740-98-п) , а також враховуючи те, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій із посиланням на встановлені судами обставини справи не підтверджується наявність у Севастопольської міської державної адміністрації відповідних повноважень на звернення до господарського суду із позовом до суб’єкта підприємницької діяльності про скасування його державної реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Севастопольської міської державної адміністрації допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, у зв’язку з чим вказані судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.