К-9511/08-С Про визнання недійсним господарського зобов’язання - 12.10.2011 Прийняття

14 листопада 2006 року Державна податкова інспекція у місті Полтаві (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Фірма Драйв"(далі –відповідач-1), Приватної фірми "Алькон"(далі – відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення господарського зобов’язання –договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2002 року, укладеного між ПП "Фірма Драйв"та ПФ "Алькон"на підставі статті 207 Господарського кодексу України (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 21 березня 2007 року за вих. № 3483/9/10-044).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано господарське зобов’язання –договір купівлі-продажу від 09 жовтня 2002 року між ПП "Фірма Драйв"та ПФ "Алькон"на суму 277849,11 грн. недійсним з моменту укладення. Стягнуто з ПП "Фірма Драйв" в доход державного бюджету 1,70 грн. судового збору. Стягнуто з ПФ "Алькон"в доход державного бюджету 1,70 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року постанову Господарського суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП "Фірма Драйв", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПП "Фірма Драйв", укладаючи спірний договір, мало на меті ухилення від сплати податків, що підтверджується постановою Київського районного суду міста Полтави від 03 листопада 2006 року у справі № 1-457/2006, з урахуванням того, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 18 листопада 2005 року установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПФ "Алькон"було визнано недійсними.

Однак, погодитися з висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході здійснення виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Фірма Драйв"з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року було встановлено, що 09 жовтня 2002 року між ПП "Фірма Драйв"та ПФ "Алькон"був укладений договір купівлі-продажу, на виконання умов якого ПФ "Алькон", установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними згідно рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 18 листопада 2005 року, виписало ПП "Фірма Драйв"податкові накладні, податок на додану вартість за якими ПП "Фірма Драйв"включило до складу податкового кредиту.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.1 арк. справи 146) позивач посилається на статтю 207 Господарського кодексу України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно із статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) , стаття 228 якого передбачає, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Отже, колегія суддів відзначає, що на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) втратив чинність.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

За таких обставин, колегія суддів вказує, що позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що вимога про визнання недійсним правочину, учиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Приватного підприємства "Фірма Драйв"підлягає частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 1 ст. 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Драйв" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року скасувати.

Провадження у справі № 20/2 за позовом Державної податкової інспекції у місті Полтаві до Приватного підприємства "Фірма Драйв", Приватної фірми "Алькон"про визнання недійсним господарського зобов’язання закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.