К-24835/08-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 12.10.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 31.08.2007 №0000582305/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 100826,86 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у м.Полтаві подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 129 Конституції України, п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"та порушення норм процесуального права: ст.ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 100826,86 грн. слугували висновки акту перевірки від 20.08.2007 № 1557/23-2/00110792 про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач визначав базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) пов’язаній особі –ТОВ "Укртехносинтез", виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, нижчої за звичайні ціни, що зумовило заниження бази оподаткування та відповідно, податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Податковий орган дійшов такого висновку в результаті того, що ціни на відвантажену готову продукцію пов’язаній особі відрізняються від цін на аналогічну продукцію, відвантажену покупцям на території України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку, застосовуючи ті норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних спірних правовідносин.

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (334/94-ВР) , покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 Закону України (334/94-ВР) , в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону (334/94-ВР) передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З наведеної норми Закону випливає, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) недостатньо лише використати інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами, а необхідно, щоб такі договори мали співставні умови, які можуть вплинути на ціну товару.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, договірна вартість товару, що постачався пов’язаній особі –ТОВ "Укртехносинтез", формувалася під впливом таких умов: ТОВ "Укртехносинтез"є офіційним та єдиним дилером позивача, який діє на підставі дилерського договору № 1 від 02.01.2003, що містить відповідні умови, зокрема умови щодо просування товарів серед покупців України та закордону, сервісного та гарантійного обслуговування продукції, та придбаває продукцію у найбільших обсягах та, відповідно, має найбільші знижки на ціну. Таких умов у разових договорах, які використовувались податковим органом для визначення рівня звичайних цін, немає, а відтак податковим органом використані договори не зі співставними умовами.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. Виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 15.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .