Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.12.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року

у справі № 11/613/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прогрес"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прогрес"звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072302/0 від 03.03.2008 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позиваче послався на її необґрунтованість і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено Акт № 337/2302/24908908 від 20.02.2008 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.9 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР), що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 204 789,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072302/0 від 03.03.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 41 292, 00 грн., у тому числі 34 410,00 грн. основного платежу та 6 882,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем у третьому та четвертому кварталах 2007 року здійснено ряд господарських операцій, зокрема:

28.09.2007 року на підставі довідки-рахунку серії ЄГП № 584288, яка видана ОСОБА_4, продано і видано автомобіль марки Kia Cerato (кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2) вартістю 99 600, 00 грн. (у тому числі ПДВ 16 600, 00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2007 року ОСОБА_4 було зареєстровано цей автомобіль в органах ДАІ УМВС України в Запорізькій області на правах власності.

Разом з цим, позивачем до складу валового доходу податкової декларації з податку на прибуток підприємства у третьому кварталі 2007 року зараховано суму 35 353,00 грн. (у тому числі ПДВ 5 892 грн.), тобто часткову оплату за автомобіль, який придбав ОСОБА_4

05.09.2007 року на підставі довідки-рахунку серії ЄГП № 584269, яка видана ОСОБА_5, продано і видано автомобіль марки Kia Cerato (кузов № НОМЕР_3, двигун НОМЕР_5) вартістю 86 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 14 333, 33 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2007 року ОСОБА_6 було зареєстровано цей автомобіль в органах ДАІ УМВС України в Запорізькій області на правах власності.

06.09.2007 року на підставі довідки-рахунку серії ЄГП № 584271, яка видана ОСОБА_7, продано і видано автомобіль марки Kia Cerato (кузов № НОМЕР_4, двигун НОМЕР_6) вартістю 95 500,00 грн. (у тому числі ПДВ 15 916,67 грн.).

13.09.2007 року ОСОБА_7 було зареєстровано цей автомобіль в органах ДАІ УМВС України в Запорізькій області на правах власності.

На думку податкового органу, довідки-рахунки є первинними документами, які підтверджують факт відвантаження автомобілів, а також видаються саме власникам транспортних засобів, які своїм підписом підтвердили факт отримання, і, відповідно, як власники зобов’язані зареєструвати їх в органах ДАІ.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, у чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Фактична передача автомобілів зазначеним покупцям відбулась: гр. ОСОБА_5 12.11.2007р., після здійсненої ним повної оплати вартості автомобілю, гр. ОСОБА_7 - 02.10.2007р., гр. ОСОБА_4 - 04.10.2007р., після здійсненої ним повної оплати 02.10.2007р.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено, що відповідно до приписів Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІY "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) саме документи про факт здійснення оплати на розрахунковий рахунок або в касу підприємства та акт прийому-передачі автомобіля є тими первинними документами, які підтверджують фактичне проведення господарської операції продажу автомобілів та їх передачу покупцям, і які зобов’язували платника податку (позивача) включити отримані за придбані автомобілі суми грошових коштів до складу валового доходу та збільшити податкові зобов’язання у жовтні - листопаді 2007р.

Таким чином, оскільки остаточна оплата названими громадянами та фактична передача автомобілів покупцям відбулись у четвертому кварталі 2011 року, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірного віднесення отриманих позивачем грошових коштів у розмірі 204789 грн. до складу валового доходу саме в четвертому кварталі 2007р.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили, що чинним на той час законодавством не було передбачено набуття права власності на транспортний засіб з моменту його державної реєстрації в органах ДАІ на підставі довідки-рахунку. А згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з аналізу вищеназваних норм матеріального права, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій правомірно визначено безпідставність застосування в даному випадку до позивача штрафних (фінансових) санкцій. У зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000072302/0 від 03.03.2008 року на суму 41 292, 00 грн., у тому числі 34 410,00 грн. основного платежу та 6 882,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, правомірно визнано недійсним.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 17.12.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .