Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 26.10.2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2010 року

у справі № 2а-601/09 (№22ц-2525/10)

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області

про про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по 10.04.2008 року.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 26.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"(далі - Закон України від 21.11.1992 року №2811-ХІІ (2811-12) ).

Розмір вказаної допомоги визначений статтею 15 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Дію вказаної статті було зупинено на 2007 рік згідно з Законом України від 19.12.2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (далі - Закон України від 19.12.2006 року № 489-V (489-16) ).

Статтею 56 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку –у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) було визнано неконституційним положення вказаної статті Закону України від 19.12.2006 року №489-V (489-16) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а вказані судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 26.10.2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .