Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року

у справі № 15/12А/5015 (№ 22а-9193/08/9104)

за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави –Міністерства оборони України, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції позивача у спірних правовідносинах - Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Львові,

Головного управління Державного казначейства України у Львівській області

за участю Прокурора м. Львова

про стягнення коштів

У грудні 2007 року Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про стягнення на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3 943 952,63 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.04.2008 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року постанову Господарського суду Львівської області від 09.04.2008 року скасовано, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Військовий прокурор Західного регіону України оскаржив його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, частин 2 та 5 статті 361 Закону України "Про прокуратуру"прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою; прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах"означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави; таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і він фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, є стороною в процесі та вчиняє всі процесуальні дії.

Таким чином, прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в адміністративному суді, зокрема шляхом звернення до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Статуту Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"підприємство є юридичною особою, засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України. Права і обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та відповідає за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна. Підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями держави та Органу управління майном (Міністерство оборони України).

Отже, Державне підприємство "Львівський бронетанковий ремонтний завод"є самостійним господарюючим суб’єктом відповідно до частини 1 статті 92 та статті 97 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов’язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Таким чином, звертаючись до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3 943 952,63 грн., військовий прокурор Західного регіону України фактично звертався не в інтересах держави, а в інтересах самостійно господарюючого суб’єкта.

З урахуванням приписів статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залишення в данному випадку позову військового прокурора без розгляду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції, а вказане судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.