Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (далі –УПСЗН) про визнання дій незаконними та стягнення сум,-

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПСЗН про визнання відмови у виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 37, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 18 серпня 2008 року позов задоволено. Визнано дії УПСЗН неправомірними. Стягнуто з УПСЗН на користь позивача одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008р. у розмірі 4685 грн., щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за 2007 рік та січень-червень 2008 року у розмірі 3274,20 грн., одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 19515,60 грн., всього стягнуто 27474 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року постанову суду першої інстанції змінено, резолютивну її частину викладено у наступній редакції: "Зобов’язати УПСЗН здійснити позивачу перерахунок одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008р., щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за 2007-2008 роки, одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в смт Іванків, Київської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися положеннями ст. 37, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Позивач отримував зазначені допомоги та компенсацію в розмірах, обчислених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі –постанова № 836).

Задовольняючи позов в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та виплати одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

За змістом частини першої статті 37 Закону № 796-ХІІ громадянам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена виплата щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати.

Статтею 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена виплата одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи –в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення допомоги та виплат, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися. Водночас розміри допомог були сталими і здійснювались на підставі Постанови № 836 (836-96-п) .

Однак, Законом № 796-ХІІ (796-12) не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми доплат і допомог, встановлених Законом (796-12) .

Частиною першою статті 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розмір допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, залишався незмінним з 1996 року, тобто не відповідав розмірам, установленим цим Законом (796-12) та іншими законами України. У період, за який заявлені вимоги про стягнення допомоги, розмір допомоги був сталим, її виплата здійснювалася на підставі Постанови № 836 (836-96-п) , водночас розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності здійснення виплати допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ (796-12) , є правильним.

Що стосується виплати позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008р. відповідно до ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слід зазначити наступне.

Задовольняючи позов у вказаній частині, суди не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в грудні 2007 року в розмірі 120 грн. 00 коп. та в квітні 2008 року в розмірі 120 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не були діючими, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) - діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008р. відповідно до ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд апеляційної інстанції вказаного недоліку не виправив, а лише змінив постанову суду першої інстанції, виключивши з неї розмір сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилався на те, що суд помилково ухвалив рішення про стягнення з відповідача вказаних допомог та компенсації у конкретній сумі.

Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про стягнення з УПСЗН на користь позивача одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008р. відповідно до ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 18 серпня 2008 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року скасувати в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008р.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації про стягнення одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008р. –відмовити.

В решті Іванківського районного суду Київської області від 18 серпня 2008 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року –залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.