ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"04" жовтня 2011 р. м. Київ К/9991/29424/11
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого –судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Цуркана М.І., Черпіцької Л.Т.,
секретаря –Нагорного М.В.,
за участю представника Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі № 2а-501/11/1270 за позовом прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Лисичанської міської ради до приватного підприємства "Дельталара", третя особа - державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області про припинення юридичної особи, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Лисичанської міської ради звернувся в суд з позовом до приватного підприємства "Дельталара", третя особа - державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області, в якому просив припинити юридичну особу у зв’язку з визнанням недійсним запису про проведення державної реєстрації приватного підприємства "Дельталара" через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які неможливо усунути.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при реєстрації були порушені вимоги ст.ст. 44, 62, 65 Господарського кодексу України, оскільки згідно пояснень ОСОБА_1 - засновника та директора, вона при реєстрації підприємства в органах виконавчої влади не мала намір займатися підприємницькою діяльністю та ніколи не вела діяльність від імені підприємства. До відповідних органів фінансову та бухгалтерську звітність не надавала, печаток і штампів підприємства не отримала. ОСОБА_1 підписувала за винагороду запропоновані їй документи, не усвідомлювала значення та наслідки своїх дій, не мала наміру вільного волевиявлення на зайняття підприємницькою діяльністю.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу виконавчий комітет Лисичанської міської ради зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, приватне підприємство "Дельталара" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 16.10.2010 р. №1 381 102 0000 001150, адреса місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 354.
Реєстрація юридичної особи проводилася згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15)
№755 від 15.05.2003 р.
Судами встановлено, що позивач посилається на те, що порушення, які були здійснені директором ПП "Дельталара" стосуються процесу створення юридичної особи, які відбулися до проведення державної реєстрації. Також, цей факт підтверджується поясненням директора підприємства, яке було надане начальнику ОПМ Алчевської ОДПІ.
Згідно довідки з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.12.2010 р., 12 грудня 2008 року до ЄДР була внесена інформація щодо відсутності юридичної особи за зазначеною юридичною адресою.
Спірні відносини виникли між сторонами у сфері державної реєстрації суб’єкта господарювання та пов’язані з проведенням державної реєстрації юридичної особи –засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що сторонами у справі не були надані докази, які містять відомості щодо здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить закону чи його установчим документам. Тільки істотні порушення закону при реєстрації, які не можливо усунути можуть призвести до визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, а засновник ПП "Дельталара" мала можливість самостійно ліквідувати вказану юридичну особу, згідно з діючим законодавством.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до статей 1, 5, 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" №755 від 15.05.2003 р. державний реєстратор є посадовою особою у відповідному міськвиконкомі міста обласного значення чи районній державній адміністрації і здійснює проведення реєстраційних дій згідно з вимогами цього Закону (755-15)
та від імені держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Згідно ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимоги про ліквідацію юридичної особи на вказаних підставах, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснив державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Частиною 1 статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно ст. 239 ГК України, одним із видів адміністративно-господарських санкцій є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.
Згідно ч. 1 ст. 247 ГК України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовані адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Згідно із ч.2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
У разі встановлення невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону державний реєстратор відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" має право відмовити у проведенні державної реєстрації юридичної особи або з інших підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, встановлених цією статтею, перелік яких є вичерпним.
Суди попередніх інстанцій зазначають, що невідповідність установчих документів на час реєстрації державним реєстратором не встановлена. Відмови органу реєстрації у проведенні державної реєстрації юридичної особи - ПП "Дельталара" не було, що визнається сторонами. Крім того у своїй заяві сам позивач посилається на те, що реєстрація підприємства була проведена з дотриманням порядку визначеного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15)
.
Згідно ст. 217 ГК України до правопорушника у сфері господарювання можуть бути застосовані заходи впливу з несприятливими економічними та\або правовими наслідками, такі як адміністративно-господарські санкції. Адміністративно господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, які застосовуються за порушення законодавства в сфері господарської діяльності і водночас спрямовані на припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків.
Вид санкцій, як скасування державної реєстрації передбачений правовою нормою статті 247 Господарського кодексу України, застосовується лише щодо випадків здійснення підприємством діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. В судах попередніх інстанцій сторонами по справі не були надані жодні докази, які містили відомості щодо здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить закону чи його установчим документам.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Зазначена норма прямо вказує на те, що визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації можливе у разі порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Таким чином, суди вірно зазначили, що тільки істотні порушення закону при реєстрації, які не можливо усунути можуть привести до визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Крім того, згідно ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Тобто, суди вірно зазначили, що засновник ПП "Дельталара" мала можливість самостійно ліквідувати вказану юридичну особу, згідно з діючим законодавством.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням недійсним запису про проведення державної реєстрації приватного підприємства "Дельталара" через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які неможливо усунути.
Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному статтями 237 –239 КАС України (2747-15)
.