К/9991/30643/11 Про визнання протиправним рішення митниці про визнання митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - зобов'язання митниці здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу заявника - 04.10.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області, Дніпропетровської митниці, відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі № 2а-17706/09/0470 за позовом відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

У грудні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося в суд з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати рішення Криворізької митниці про визнання митної вартості товарів №113000010/2009/000257/1 від 30.10.2009 р. протиправним;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30.10.2009 р.;

- зобов’язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу позивача по вантажній митній декларації форми МД-2 №113030000/9/014020, за ціною 8250,00 USD;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна,1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 481,52 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь позивача шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4 718,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ціна шин сформована на підставі ринкових механізмів та домовленості з контрагентом і, згідно з Додатковими угодами №3,4 до Контракту, становить 8250,00 USD за одиницю товару. Дніпропетровською митницею, всупереч порядку визначення митної вартості товару, необґрунтовано відхилена діюча контрактна ціна товару та взято за рахунок вартості ціну товару попередніх періодів поставки, яка згідно Додаткових угод до Контракту №1 та №2 від 15.04.2009 р. становила 8 960,00 USD за одиницю товару, на підставі чого прийняте Рішення і оформлена Картка відмови. Внаслідок такої бездіяльності 30.10.2009 р. позивачем для митного оформлення партії товару кількістю 12 одиниць була оформлена вантажна митна декларація форми МД-2 №113030000/0/9/014128, розрахунки в якій були зроблені виходячи з ціни 8 960,00 USD за одиницю з відміткою Дніпропетровської митниці про сплату обов’язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за 12 одиниць товару склало суму розміром 172 032, 00 грн., а ввізне мито у розмірі 60 211, 20 грн.. Дніпропетровська митниця всупереч положенням ст.ст. 19 Конституції України, ст. 86, ст. 266 Митного Кодексу України незаконно відмовила у здійсненні митного оформлення товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Скасовані рішення №113000010/2009/000257/1 від 30.10.2009 р. про визначення митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30.10.2009 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями заступник прокурора Дніпропетровської області, Дніпропетровська митниця, відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: заступник прокурора Дніпропетровської області та Дніпропетровська митниця скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції; відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області, Дніпропетровської митниці підлягають задоволенню, а касаційна скарга відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 17.01.1997 р.

Відповідно до ст. 14 Митного кодексу України, Дніпропетровська митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Між ВАТ "Ігулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ВАТ "Белшина" (продавець) 15.04.2009р. був укладений зовнішньоекономічний контракт №2335-09, згідно з умовами якого, постачальник зобов’язався здійснити поставку шин 33.05-51 для автомобілів з великою вантажопідйомністю позивачу по даній адміністративній справі.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем 28.10.2009 р. була подана вантажна митна декларація №113030000/9/014120, відповідно до якої Дніпропетровською митницею для проведення митного оформлення був задекларований товар –шини безкамерні, пневматичні, гумові, нові: марки 33.00-51 для автомобілів із великою вантажопідйомністю, поставлені за зовнішньоекономічним контрактом.

Судами встановлено, що відповідно до переліку документів, який зафіксований в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, позивачем до декларації були додані наступні документи:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 11303/01/03/000 від 22.10.2009р.;

- внутрішній транзитний документ (ВТД) 101030012.9.011442.001 від 24.10.2009р.:

- рахунок-фактура (інвойс) № 7160 від 15.10.2009р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.09.2009р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2335-09 від 15.04.2009р.;

- фітосанітарний сертифікат (Мінагрополітики України) № ДКРК-14276081 від 27.10.2009р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.07.2009р.;

- лист-роз’яснення Держпоживстандарту або іншого органу, що товар не підлягає сертифікації № 2705/01-05 від 27.10.2009р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості № 605 від 19.10.2009р.;

- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 967296 від 20.10.2009р.;

- вантажна митна декларація № 113030000.2009.014020 від 28.10.2009р.,

Митний орган, відмовив позивачу у митному оформленні товару, про що свідчить Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів №113000010\2009\000257\1 від 30.10.2009 р. щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом.

Обґрунтування митниці полягає в тому, що заявлену у ВМД митну вартість товару скореговано (збільшено), у зв’язку з порушенням позивачем вимог Митного кодексу України (92-15) , Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п) та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 р. (339-2008-п)

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (92-15) та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. (1766-2006-п)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення та картка прийняті в межах наданих повноважень та обґрунтовано застосований 6 метод. Крім того, декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов’язання згідно наказу Держмитслужби №230 від 17.03.2008 р. (z0259-08) , який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів. Про ознайомлення позивача про можливість митного оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. № 230 (z0259-08) , свідчить відповідна відмітка декларанта на декларації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України суд апеляційної інстанції виходив з того, що витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) , митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити; з рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом; Дніпропетровською митницею був порушений принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару, визначеної за нижчою ціною ніж при проведенні раніше митного оформлення ідентичного товару того ж виробника за даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, та картки відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні.

За наявності сумніву щодо заявленої митної вартості товару відповідач запропонував відповідно Порядку надати додаткові документи підтвердження митної вартості товару: прайс-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, комерційну пропозицію, про, що був зроблений запис у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості №113030000/9/014020.

У зв’язку з ненаданням позивачем додаткових документів відповідачем було прийняте спірне рішення та картка відмови у митному оформленні товару.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, відповідач у справі –суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб’єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Дніпропетровська митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України (92-15) , при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу (92-15) .

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості –сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України (92-15) та інших нормативно –правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару того ж виробника значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що подані для митного оформлення документи не відображали дійсну митну вартість вказаного товару, а лише носили інформаційний характер.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов’язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766 (1766-2006-п) , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач на вимогу митного органу при проведенні митного оформлення не надав відповідних документів, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.

Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574 (574-97-п) , митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів .

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 (z0439-05) та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842 (z1562-05) , за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Дніпропетровською митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766 (1766-2006-п) , визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та проведеним раніше митним оформленням ідентичного товару того ж виробника за вищою митною вартістю. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 (1766-2006-п) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, про що позивачу було доведено до відома.

Однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв’язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.

Судом першої інстанції об’єктивно перевірено та встановлено неможливість застосування відповідачем 2, 3, 4, 5 методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, при визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Дніпропетровська митниця діяла в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства. При цьому позивачем не надані відповідачу відповідні документи у відповідний термін після випуску товару у вільний обіг.

Оскільки, Дніпропетровською митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у зв’язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум. При цьому колегія суддів зазначає, що надані відповідачу після митного оформлення документи не підтверджували дійсну митну вартість товару, поданого за декларацією №113030000/9/014020, по якій відповідачем винесене спірне рішення.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Дніпропетровська митниця діяла в межах та на підставі чинного законодавства, оскаржуване рішення митниці винесене в межах компетенції, а позивачем без обґрунтування не надані документи, що витребовувалися Дніпропетровською митницею, для підтвердження або визначення митної вартості товарів для митного оформлення.

За таких обставин доводи касаційних скарг спростовують висновки суду апеляційної інстанції. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області, Дніпропетровської митниці задовольнити, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.