Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на ухвалу господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі № 46/204-А за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Гео", Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа Концерн "Гео Альянс" про визнання недійсним дозволу, зобов’язання вчинити певні дії та розірвання угоди, -

В березні 2006 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Гео", Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з позовною заявою про:

- визнання недійсним дозволу на користування надрами за №2586, виданий Державним комітетом природних ресурсів України 01.11.2004р.,

- зобов'язання Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ "Інтек Гео",

- розірвання угоди №2586 від 01.11.2004 про умови користування нафтогазоносними надрами Південо-Орільської площі, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та ТОВ "Інтек Гео".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спеціальний дозвіл №2586 від 01.11.2004 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка), видано ТОВ "Інтек Гео" з порушенням вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) без проведення аукціону.

Ухвалою господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, провадження у справі закрито. Суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України, в якій скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем подано даний позов про визнання недійсним дозволу на користування надрами за №2586, виданий Державним комітетом природних ресурсів України 01.11.2004р.; зобов'язання Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ "Інтек Гео"; та розірвання угоди №2586 від 01.11.2004 про умови користування нафтогазоносними надрами Південо-Орільської площі, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та ТОВ "Інтек Гео".

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів, враховуючи наступне.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України "Про надра", спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить, що в даній справі фактично оскаржуються дії органу державної влади - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України при здійсненні останнім владних повноважень по відношенню до суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували зазначені вище обставини, допустили помилку у застосуванні норм процесуального права, а відтак зробивши неправильний висновок про закриття провадження у справі, з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.