провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги до 5 травня 2008 року, –

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 3448 грн. відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 лютого 2009 року позовні вимоги залишені без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради задоволено. Постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 лютого 2009 року скасовано. В задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить це рішення скасувати.

При цьому касатор посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни ІІ групи.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судом першої інстанції з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) встановлено виплату цієї допомоги інвалідам ІІ групи у 2008 році 400 грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) у справі №10-рп, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.