К-38721/10-С Про визнання дій неправомірними та спонукання до перерахунку пенсії - 30.03.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 квітня 2010 року по справі №2а-204/10 та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 липня 2010 року по справі №22ц-2324/10 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про визнання дій неправомірними та спонукання до перерахунку пенсії, -

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФУ провести позивачу нарахування та виплату основної та додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров’ю згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та зобов’язано відповідача провести позивачу з січня 2009 року перерахунок пенсії та виплатити таку пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та виплачувати основну та додаткову пенсію у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.11.2006 року.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 липня 2010 року змінено рішення суду першої інстанції, а саме: зобов’язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та виплатити таку пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та виплачувати основну та додаткову пенсію у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.11.2006 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.10.2009 рік.

В касаційній скарзі, відповідач просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В свою чергу позивач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи.

Реалізуючі своє право на призначення та перерахунок додаткової пенсії, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії у розмірі, встановленому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку отримав відмову.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , всупереч положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Як вірно було зазначено судами, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є неправомірними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення пункту 28 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", у зв’язку з чим з 22 травня 2008 року відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позивач має право на перерахунок пенсії саме з 22.05.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні. Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, - залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 липня 2010 року по справі №22ц-2324/10 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про визнання дій неправомірними та спонукання до перерахунку пенсії, - залишити без змін.