К-32474/10-С Про нарахування підвищення до пенсії дитині війни - 30.03.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про нарахування підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, -

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2007 рік та 11 місяців 2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року, позов Пижова В.В. задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 р. по у 30.11.2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову за 2007 рік, оскільки, позивач пропустив річний строк звернення до суду без поважних причин, а крім того, відповідач наполягав на відмові у позові на цій підставі.

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року були правильно визначені судами попередніх інстанцій. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік (107-17) та внесення змін до деяких Законів України"щодо дітей війни, визнані неконституційними.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік (107-17) та внесення змін до деяких Законів України"був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року залишити без змін.