К-2485/09-С Про визнання недійсним правочину та господарського зобов’язання - 29.03.2011 Прийняття

Конотопська МДПІ Сумської області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просила визнати недійсним правочин, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємстваом "Фомансе", визнати недійсним господарське зобов’язання по податковій накладній № 32 від 29.03.2006 року на загальну суму 69661,54 грн., в т.ч. ПДВ 11610,26 грн., яке виникло на виконання усної угоди між ПП ОСОБА_1 та ПП "Фомансе", а також просив застосувати наслідки, передбачені ст. 208 Господарського Кодексу України.

Постановою Господарського суду Сумської області від 17.01.08 року в задоволенні адміністративного позову Конотопської МДПІ Сумської області до ППОСОБА_1, ПП "Фомансе" про визнання недійсним правочину та господарського зобов’язання було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним правочину та господарського зобов’язання по податковій накладній № 32 від 29.03.2006 року на загальну суму 69661,54 грн., в т.ч. ПДВ 11610,26 грн., прийнято нове рішення, яким закрито провадження по справі у цій частині. В решті постанову Господарського суду Сумської області від 17.01.08 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при здійсненні посадовими особами Конотопської МДПІ документальної перевірки першого відповідача –ОСОБА_1. були встановлені фінансово-господарські відносини з ПП "Фомансе", яке було зареєстроване державним реєстратором Попаснянської районної державної адміністрації 24.11.04 року і знаходилось на обліку в ДПІ у Попаснянському районі з 26.11.04 року.

Між першим та другим відповідачами була укладена усна угода, на виконання якої першим відповідачем було придбано у другого відповідача борошно, про що свідчить податкова накладна № 32 від 29.03.06 року на загальну суму 69661,54 грн. в т.ч. ПДВ 11610.26 грн. Рішенням Попаснянського районного суду від 29.09.2006 року по справі № 2-968/06 визнані недійсними установчі документи другого відповідача, проте не встановлений факт укладення спірної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП "Фомансе", його статуту та свідоцтва про державну реєстрацію не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Як правильно зазначено апеляційним судом, Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Положення ст. ст. 207 та 208 ГК застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Наявність умислу по угоді, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану невиконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання такої угоди недійсною.

За наведених обставин, як обґрунтовано зазначено судами, позивачем не надані докази наявності вини відповідачів у формі умислу.

На підставі викладеного, Конотопською МДПІ Сумської області безпідставно подано до суду позов про визнання договору між відповідачами недійсним та таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Суди також обґрунтовано відмовили позивачу в позові про застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, оскільки частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК –протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року по справі № АС 4/343-07 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.