К-745/09-С Про стягнення заборгованості - 29.03.2011 Прийняття

У липні 2007 року Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1617,20 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані висновком про те, що сертифікат про право на земельну частку (пай) не відноситься до об’єктів комерційної власності, які оподатковуються згідно п.п. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у м. Житомирі подано касаційну скаргу, у якій позивач просить названі рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

У касаційні скарзі позивач вказує на порушення судами норм матеріального і процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні положень п.п. 13.2.1 п. 13.2. та п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". З урахуванням правової позиції ДПА України, викладеної у листі від 10.04.2006 року №№ 21818/С/17-0715 (v2181225-06) , 6686/7/17-0717, позивач відносить сертифікат на право на земельну ділянку (пай) до об’єктів комерційної власності та вважає, що даний сертифікат посвідчує майнове право позивача, тотожне корпоративному праву, а тому воно підлягає оподаткуванню у разі спадкування.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідач отримала спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2., а саме: права на земельну частку (пай) у землі КСП ім. Мічуріна, розміром 3.57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлій на підставі сертифіката серії ЖТ № 0140800, виданого 15.02.1997 року Житомирською районною державною адміністрацією та зареєстрованого 10.12.1996 року за № 302 та майнового паю члена КСП ім. Мічуріна (СТОВ Камянка) в розмірі 1350 грн., який належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №138300 виданого 31.08.2004 року ВК Камянецькою сільською Радою Житомирського району Житомирської області.

Дану обставину позивач зазначила у декларації про доходи за 2005 рік..

Згодом позивач податковим повідомленням-рішенням визначив відповідачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1617,20 грн. керуючись п.п. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 та п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно п.13.2.1 "в"п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"оподаткування за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону ( 13 % на період 2004-2005 рр.), підлягає вартість об’єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня споріднення із спадкодавцем.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні праві –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності. Передбачені законом та статутними документами.

Виходячи із вказаних правових норм, а також положень ст. ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", пункту 14 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" (1529/99) суди дійшли вірного висновку про те, що сертифікат на земельну частку (пай) посвідчує майнове право особи, яке не відноситься до об’єктів оподаткування згідно п.13.2.1 "в"п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

З названих мотивів також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відповідача.

Колегія Суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із роз’ясненнями ДПА України, викладеними у листі від 10.04.2006 року №№ 21818/С/17-0715 (v2181225-06) , оскільки сертифікат на земельну ділянку (пай) підтверджує наявність в особи самостійного майнового права, яке не відноситься до корпоративних прав, оскільки не наділяє його власника повноваженнями, передбаченими ст. 167 ГК України.

До того ж згідно Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 (1529/99) підприємства, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, зобов’язані укласти договори оренди землі із власниками земельних паїв. Дані договори не породжують у власників Сертифікатів статусу учасника підприємств-орендарів і відповідно набуття ними яких-небудь корпоративних прав.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд–

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2007 року по справі № 22-а-7056/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.