Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року

у справі № 2-27/10853-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедцентр"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедцентр"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення №0000162301/0 від 28 лютого 2007 року, № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Євромедцентр"3,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року, ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Євромедцентр"з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 189/23-2/30911704 від 21 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення № 0000162301/0 від 28 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 198 081,42 грн. (66 327,14 грн. –основний платіж, 132 654,28 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), оскільки позивачем не утримано та не сплачено податок з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом –компанією MAX L.L.C"у якості відсотків за користування кредитом та відсотків за резервування кредитних коштів.

Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем і компанією MAX L.L.C"(Oklahoma, USA) укладено кредитний договір № 3/03UA від 01 грудня 2003 року та додаткову угоду № 3 від 04 квітня 2005 року.

Згідно умовам зазначених угод кредитор відкрив позивачу кредитну лінію для ведення господарської діяльності і поповнення оборотних коштів, а також на інші цілі, передбачені Статутом позивача і не заборонені чинним законодавством України. Загальний ліміт кредитної лінії складає 2 000 000,00 доларів США.

В свою чергу, позивачем сплачено відсотки за користування кредитом на користь нерезидента в загальній сумі 83 272,76 долара США, що в еквіваленті складає 428 777,51 грн., та відсотки за резервування кредитних коштів в загальній сумі 2 529,43 долара США, що в еквіваленті складає 13 403,45 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що Конвенція між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал від 04 березня 1994 року (840_576) , ратифікована ВР України 26 травня 1995 року (далі –Конвенція) та Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) передбачають два критерії (ознаки) для підтвердження факту нерезидентства юридичної особи, а саме: місце знаходження (розташування) за межами України і підпорядкованість іншій державі.

А оскільки, місце розташування нерезидента –компанії "CREDO MAX L.L.C"(Oklahoma, USA), а факт нерезидентства вказаної компанії підтверджується оригіналом Сертифікату, підписаного Державним секретарем Штату Оклахома 14 грудня 2004 року, оригіналом "аффідевіту", що підтверджує факт видання 22 березня 2002 року сертифікату про державну реєстрацію Фірми "CREDO MAX L.L.C"та оригіналом Статуту компанії "CREDO MAX L.L.C", зареєстрованого 26 березня 2002 року, то висновки податкового органу про необхідність утримання та сплати позивачем податку з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом –компанією MAX L.L.C", є помилковим.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт "а" пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до параграфів 1 статей 1 та 11 Конвенції проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної держави, можуть оподатковуватися тільки в цій державі.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (470-2001-п) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку (470-2001-п) , особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Крім того, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Статтею 3 Конвенції встановлено, що компетентним органом стосовно США є Міністерство фінансів або його повноважний представник.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не досліди чи є Сертифікат, підписаний Державним секретарем Штату Оклахома, належною підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів компанії O MAX L.L.C" із джерелом їх походження з України, а також факт дійсності зазначеного документу з огляду на теё що виплати позивачем здійснювались у 2005 році, а Сертифікат датований 14 грудня 2004 року.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили на підставі належних та допустимих доказів доводи відповідача про те, що згідно інформації служби Внутрішніх Доходів США компанія MAX L.L.C" зареєстрована в США, проте не отримувала коду платника податків та, відповідно, не сплачувала податки в зазначеній країні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.