21-238а15 Про стягнення надміру сплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - Управління) до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів,

У червні 2014 року Управління звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 32 599 грн 53 коп., які були незаконно нараховані та виплачені їй у період з 2008 по 2014 роки.

На обґрунтування позову послалося на те, що ОСОБА_1 призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ями та у період з 1 лютого 2008 року по 28 лютого 2014 року вона отримала таку допомогу у розмірі 32 599 грн 53 коп. Проте під час проведення перевірки встановлено наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) площею 5,98 га, яку вона оплатно здає в оренду сільськогосподарському приватному акціонерному товариству (далі - СПАТ) "Україна" (зокрема, у 2013 році вона отримала орендну плату у розмірі 1608 грн 84 коп.), інформацію про яку ОСОБА_1 не внесла до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що є порушенням законодавства, яке регулює надання допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Суди встановили, що ОСОБА_1 у 2008 - 2013 роках зверталася до Управління з заявами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

На підставі цих заяв Управління прийняло рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям: із лютого по липень 2008 року - у розмірі 1327 грн 38 коп; із лютого по липень 2009 року - у розмірі 1066 грн 67 коп.; із січня по грудень 2010 року - у розмірі 2761 грн 73 коп.; із січня по грудень 2011 року - у розмірі 5724 грн 57 коп.; із січня по грудень 2012 року - у розмірі 8887 грн 83 коп.; із січня по грудень 2013 року - у розмірі 10739 грн 43 коп.; із січня по грудень 2014 року - у розмірі 2091 грн 92 коп.; всього -32 599 грн 53 коп.

5 лютого 2014 року у ході звірки з Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Управлінню стало відомо про наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) площею 5,98 га, яку вона здає в оренду за плату СПАТ "Україна", що стало підставою для припинення виплати допомоги та прийняття вимоги про повернення надмірно виплачених коштів.

Згідно з державним актом від 14 січня 2003 року ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,98 га.

Первомайській міськрайонний суд Миколаївської області постановою від 18 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління надміру сплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 26 888 грн 74 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь Управління необхідно стягнути суму переплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у межах трирічного строку позовної давності у розмірі 26 888 грн 74 коп. за період з лютого 2011 року по лютий 2014 рік, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. На обґрунтування прийнятого рішення суд вказав, що відповідно до пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (250-2003-п) (далі - Порядок, постанова № 250 відповідно), соціальна допомога не призначається, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2015 року скасував рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2014 року залишив без змін.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, касаційний суд виходив із того, що обов'язковою умовою для повернення чи примусового стягнення отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям є наявність встановленого факту умисних дій особи щодо подання недостовірних відомостей, в тому числі про доходи і майновий стан, які вплинули або могли вплинути на встановлення права на таку допомогу і на визначення її розміру. Жодних фактів умисних дій ОСОБА_1, спрямованих на навмисне подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, суди не встановили, а також не довели, що шкода Управлінню завдана саме з її вини.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Управління звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року з підстави, передбаченої частиною першою пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 7 Закону України від 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (далі - Закон № 1768-ІІІ (1768-14) ) та пункту 10 Порядку (250-2003-п) , що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. У заяві просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року, 22 січня та 6 лютого 2014 року

(справи №№ К/9991/59007/11, К/800/48222/13, К/800/57247/13 відповідно), у яких цей суд, посилаючись на наявність умов, за яких припиняється виплата державної соціальної допомоги, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення сум надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 7 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

Частиною другою статті 7 Закону № 1768-ІІІ передбачено, що за наявності обставин, передбачених, зокрема, в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування, пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення (частина четверта статті 7 Закону № 1768-ІІІ).

Таким чином, виплата соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям припиняється у разі, коли уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги навмисно подав недостовірні відомості або приховав відомості при призначенні зазначеної допомоги та визначенні її розміру.

На виконання Закону № 1768-ІІІ (1768-14) Кабінет Міністрів України постановою № 250 (250-2003-п) затвердив Порядок (250-2003-п) , пунктом 28 якого встановлено, що якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що при призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям ОСОБА_1 була повідомлена про відмову в призначенні або припиненні виплат призначених допомог та про повернення надміру нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім'ї. В заявах про призначення соціальної допомоги ОСОБА_1 власноруч ставила свій підпис під зазначеними попередженнями, тобто усвідомлюючи, що надання неточних чи неповних відомостей тягне відповідальність з згідно чинним законодавством України, та одночасно дала згоду на збір інформації про сім'ю та доходи, що необхідно для призначення допомог.

Суди попередніх інстанцій встановили наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) площею 5,98 га, яку вона з 2011 року здає в оренду за плату СПАТ "Україна" строком на 49 років, інформацію про що вона приховала при призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Враховуючи зазначені обставини, висновок суду касаційної інстанції про відмову в позові щодо повернення отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з відсутністю факту наявності умисних дій ОСОБА_1, спрямованих на навмисне подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, є такими, що протирічать встановленим обставинам і вимогам норм матеріального права, які врегульовують предмет цього спору.

Водночас колегія суддів зазначає, що в розумінні абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону № 1768-ІІІ припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та/або повернення (стягнення) її у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га, можливе тоді, коли відсутні обставини, про те, що така сім'я складається лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та ІІ групи, та сімей, в яких є діти - інваліди, а також коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

Повернення (стягнення) наданої соціальної допомоги за цих умов може застосовуватися, коли місцева державна адміністрація на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, та виконавчих комітетів міських і районних у містах рад '...' за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та зібраної інформації про сім'ю, її власність, доходи, майно прийме рішення про відмову в наданні соціальної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що дохід від здачі в оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки вона стала отримувати з моменту укладення відповідного договору від 1 грудня 2011 року.

Законодавець вважає можливим призначати допомогу малозабезпеченій сім'ї і за наявності у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї земельної ділянки площею понад 0,6 га, за умови, що така земельна ділянка не приносить з незалежних від сім'ї причин доходу, а також залежно від того, які саме особи входять до складу цієї сім'ї (зокрема, віку цих осіб і наявності інвалідності) та інших обставин, передбачених частиною другою статті 7 Закону № 1768-ІІІ.

Ці обставини, з якими законодавець пов'язує певні правові наслідки, під час вирішення спору суди не з'ясували, хоча таке з'ясування має значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості, у зв'язку з неповним встановленням обставин справи, постановити рішення у справі.

Вирішуючи спір, суду також слід з'ясувати і питання щодо строків звернення до суду виходячи із характеру правовідносин та в межах яких може проводитись стягнення сум.

За змістом частини першої статті 241 КАС справи розглядаються Верховним Судом України, в тому числі й за правилами, встановленими главою 2 розділу IV цього Кодексу.

Оскільки частиною другою статті 227 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, а Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та ухвалити нове судове рішення без їх наявності, це, на думку колегії суддів, є підставою для скасування всіх судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.

Постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2014 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року скасувати.