Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

та секретаря Гераймовича Д.Я.,

за участю ОСОБА_1, представника позивача Палія В.М., представника Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю Пилипчук Ю.С., представника Вінницької обласної державної адміністрації Хмарського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23.01.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю про визнання протиправними і скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК, наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації від 21.01.2006 № 3-К, зобов’язання прийняти рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю про визнання протиправними і скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК, наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації від 21.01.2006 № 3-К, зобов’язання прийняти рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.01.2007 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 –без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23.01.2007 та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК ОСОБА_1. було звільнено з посади заступника начальника управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації –начальника відділу зв’язків з політичними партіями та громадськими організаціями на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з реорганізацією управління. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.01.2006 ОСОБА_1. поновлено на посаді заступника начальника управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації –начальника відділу зв’язків з політичними партіями та громадськими організаціями. Наказом Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю від 20.01.2006 № 2-к на виконання рішення суду ОСОБА_1. було поновлено на посаді заступника начальника управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації –начальника відділу зв’язків з політичними партіями та громадськими організаціями з 13.01.2006. Наказом Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю від 20.01.2006 № 3-к було припинено державну службу ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу"з 23.01.2006. Наказом Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю від 03.11.2006 № 60-к було внесено зміни до наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю від 20.01.2006 № 3-к в частині дати звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Зазначено, що ОСОБА_1. звільнено з 02.02.2006.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про державну службу"передбачено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Згідно статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про боротьбу з корупцією"керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах "а" і "б" статті 4 цього Закону.

При прийнятті рішень судами не було досліджено та не надано правової оцінки доказам, які мають істотне значення для вирішення даної справи, а саме не встановлено які дії були вчинені відповідачем на заяву ОСОБА_1 в якій він ставив питання про надання йому строку для анулювання свідоцтва про реєстрацію його як суб’єкт підприємницької діяльності –фізичної особи.

Таке порушення унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Таким чином, порушення судами норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23.01.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю про визнання протиправними і скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК, наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації від 21.01.2006 № 3-К, зобов’язання прийняти рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю про визнання протиправними і скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК, наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації від 21.01.2006 № 3-К, зобов’язання прийняти рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.