Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

Тракало В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року у справі за його позовом до військової частини А0796 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, -

У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до військової частини А0796 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 06 червня 2007 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії та стягнуто з військової частини А0796 на користь позивача 20 194,99 грн грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасовано постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 06 червня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. проходив військову службу у військовій частині А0796, з якої у грудні 2006 року був звільнений за станом здоров’я. Під час проходження служби перебував на фінансовому та продовольчому забезпеченні у вказаній військовій частині. Після звільнення зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року до часу звільнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року №316 (316-96-п) та від 29.03.2002 року №426 (426-2002-п) .

Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість цих вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого забезпечення, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року у справі за його позовом до військової частини А0796 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.