Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

Тракало В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі за їх позовом до військових частин А-3808, А-0215 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, -

У березні 2007 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до військових частин А-3808, А-0215 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 30 березня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А-3808 на користь ОСОБА_2. 20 550,80 грн, а на користь ОСОБА_1. 18 545,40 грн грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення. Зобов’язано військову частину А-0215 виділити кошти для виплати заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року скасовано постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 30 березня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах позивачі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після звільнення у 2004 році з військової служби позивачам не було виплачено грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення з березня 2000 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звуження змісту та обсягу гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України, у відповідності до положень якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість цих вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивачів на отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого забезпечення.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі за їх позовом до військових частин А-3808, А-0215 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.