Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Броварської районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 р. у справі за позовом Броварської районної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання рішення недійсним, -

У травні 2007 року Броварська районна санітарно-епідеміологічна станція звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами про застосування до позивача економічних санкцій.

Постановою Господарського суду Київської області від 15 листопада 2007 р. позов задоволений. Скасовано рішення Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області від 13 квітня 2007 року № 96 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Броварської районної санітарно-епідеміологічної станції у вигляді вилучення в доход державного бюджету 165778, 00 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 331556, 00 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 р. постанову Господарського суду Київської області від 15 листопада 2007 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій та залишення в силі постанови господарського суду з мотивів порушення норм апеляційним судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно послався на пункт 4.1 статті 4 Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включаються до ціни товарів (послуг).

Як убачається з матеріалів справи, СЕС за спірний період нараховувала 20 % ПДВ до тарифів на роботи і послуги. Проте Постановою № 1351 (1351-2003-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, які вже включали ПДВ.

Застосовуючи тарифи на роботи та послуги у розмірах, встановлених Постановою № 1351 (1351-2003-п) (в новій редакції), відповідачем були порушені вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351" (662-2006-п) , оскільки остання набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 11 травня 2006 року.

Актом перевірки №222 від 04.05.2007р. встановлено, що відповідач незаконно застосовував тарифи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 (1351-2003-п) з нарахуванням та стягненням додатково до цих тарифів ПДВ у розмірі 20 %. Рішенням Державної інспекції по контролю за цінами в Київській області від 13 квітня 2007 року № 96 до Броварської районної санітарно-епідеміологічної станції застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в доход державного бюджету 165778, 00 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 331556, 00 грн. штрафу.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки визначає Закон України "Про ціни та ціноутворення" (507-12) . Статтею 7 Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно з ст. 14 Закону вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації разом із штрафом у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Броварської районної санітарно-епідеміологічної станції залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав в порядку та у строки, встановлені КАС України (2747-15) .