Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Зайцева М.П.,

Олексієнка М.М.,

Черпака Ю.К.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши відповідно до статті 222 КАС України в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду від 27 грудня 2006 року та ухвалу Апеляціного суду Волинської області від 19 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа –ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

У листопаді 2006 року ОСОБА_2. звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Ковельська міська рада безпідставно відмовила їй у наданні дозволу на переведення квартири АДРЕСА_1 з житлового фонду у нежитловий, з метою проведення реконструкції під промисловий магазин.

Посилалась на те, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Житлового Кодексу України (5464-10) та Закону України "Про власність" (697-12) вона, як власник квартири, має право на переведення своєї квартири у нежитловий фонд.

Просила суд зобов’язати виконком Ковельської міської ради надати їй дозвіл на переведення квартири №11 по бульвару Лесі Українки,11 в м. Ковелі, з житлового фонду у нежитловий, для проведення реконструкції під промисловий магазин.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 27 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 березня 2007 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо відмови ОСОБА_2. у наданні дозволу на переведення квартири АДРЕСА_1 з житлового фонду у нежитловий. Зобов’язано виконавчий комітет Ковельської міської ради надати ОСОБА_2. дозвіл на переведення квартири АДРЕСА_1, з житлового фонду у нежитловий.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2. звернулась до виконавчого комітету Ковельської міської ради з заявою, у якій просила перевести квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, з житлового фонду у нежитловий, з метою подальшої реконструкції під промисловий магазин. Переобладнання було погоджено з усіма всіма власниками суміжних приміщень, крім власника квартири № 13 ОСОБА_1.

Листами від 26 жовтня 2006 року № р-2667 та від 6 листопада 2006 року №1377 відповідачем відмовлено в задоволенні прохання ОСОБА_2. щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитловий фонд, оскільки позивач не отримала погодження у всіх власників суміжних квартир.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до частини 1 статті 8 Житлового кодексу Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про власність" громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої незабороненої законом діяльності.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

У абзаці 7 статті 5 Закону України "Про основи містобудування"вказано, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_2. дозволу на переведення квартири з житлового фонду у нежитловий та зобов’язання відповідача надати позивачу такий дозвіл.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_1- власник суміжної квартири, не зазначив причини ненадання згоди на переведення квартири, відповідачем не вказано, які саме не враховані його законні інтереси та чи будуть такими діями порушуватись чиїсь інтереси.

Однак, судом не враховано, що у частині другій статті 7 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради народних депутатів.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Вирішуючи вказаний спір, суди не досліджували питання чи наділений виконавчий комітет Ковельської міської ради повноваженнями як органу, за рішенням якого має здійснюватись переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі.

Вказані порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Адже суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постановлені у справі судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною другою статті 227 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Постанову Ковельського міськрайонного суду від 27 грудня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 березня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .