Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Костенко М.І., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому

провадженні

касаційну скаргу Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008

у справі № АС10/518-07 Господарського суду Сумської області

за позовом Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних /фінансових/ санкцій та зобов’язання припинити нарахування пені

Постановою Господарського суду Сумської області від 29.11.2007 позов задоволено частково: визнані нечинними рішення Глухівської МДПІ № 0000062331/0 від 28.03.2007 в частині застосування до Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6249,00 грн., рішення Глухівської МДПІ № 0000062301/0 від 21.08.2007 про застосування до Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15531,02 грн.; зобов’язано Глухівську МДПІ припинити нарахування пені за порушення термінів зарахування валютної виручки на валютні рахунки Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук ; в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрат на юридичну допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Постанова вмотивована висновком суду про відсутність з боку позивача порушення вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"( Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ) щодо строків надходження валютної виручки за товар, експортований на підставі зовнішньоекономічного контракту № СТЕС06WM-002 від 03.04.2006, в сумі, встановленій додатковою угодою до цього контракту від 26.02.2007.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 постанова суду першої інстанції скасована, в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не надав належних доказів наявності підстав для зміни ціни товару за вказаним контрактом, у зв’язку з чим контролюючий орган правомірно виходив з того, що ціна товару, встановлена контрактом, не була сплачена покупцем нерезидентом у встановлений статтею 1 Закону № 185/94-ВР строк.

В касаційній скарзі Інститут луб’яних культур Української академії аграрних наук просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. посилаючись на порушення апеляційним судом ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 50 Конвенції "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів", ст.ст. 632, 654, 678 Цивільного кодексу України (ЦК).

Заперечуючи проти касаційної скарги, Глухівська МДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 1 Закону № 185/94-ВР в редакції від 23.09.1994 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За визначенням абзацу тринадцятого ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"зовнішньоекономічний договір (контракт) –це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України ( частина четверта ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" принцип верховенства закону, як принцип зовнішньоекономічної діяльності, полягає регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Із системного аналізу наведених норм слідує висновок, що законодавець, визнаючи за суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності свободу у визначенні цивільного зобов’язання, включаючи, зокрема ціну товару в зобов’язанні поставки, строки здійснення поставки та розрахунку за товар, встановлює контроль за виконанням зобов’язання з метою недопущення невиправдано тривалого дисбалансу в активах резидентів, які експортували товар за межі митного кордону України на умовах відстрочення платежу. При цьому розмір валютної виручки, щодо надходження якої встановлений такий контроль, визначається зовнішньоекономічним контрактом. Виключення з цього можуть бути встановлені законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вартість товару (репродуктивного насіння коноплі), експортованого позивачем 01.11.2006 згідно зовнішньоекономічного контракту № СТЕС06WM-002 від 03.04.2006, становить 137500,00 доларів США і що виручка в зазначеній сумі в строк з врахуванням вимог ст. 1 Закону № 185/94-ВР не пізніше, як 29.01.2007 не надійшла на банківський рахунок позивача, у зв’язку з чим контролюючий орган правомірно нарахував позивачу до сплати пеню в розмірі, встановленому ст. 4 цього Закону. Разом з тим, як встановлено в судовому процесі, додатковою угодою від 26.02.2007 до цього контракту були внесені зміни щодо вартості товару із зменшенням останньої до 120312,50 доларів США з підстав невідповідності товару внаслідок транспортування стандартам якості. 19.04.2007 розрахунок за товар був здійснений в повному обсязі. Суд першої інстанції висновок про неправомірність рішень Глухівської МДПІ № 0000062331/0 від 28.03.2007 та № 0000062301/0 від 21.08.2007 про нарахування пені в розмірі 6249,00 грн. ( за період з 27.02.. по 21.03.2007) та 15531,02 грн. ( за період з 22.03. по 31.03.2007) відповідно, виходячи з вартості товару 137500,00 доларів США, обґрунтував посиланням на вказану обставину, правильно зазначивши, що розмір виручки за зовнішньоекономічним контрактом визначається умовами цього контракту і що законами України суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності не позбавлені права вносити зміни до контракту, які не суперечать законодавству України. Натомість суд апеляційної інстанції помилково керувався пунктом 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (z0338-99) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (z0338-99) ), яким встановлені підстави зменшення суми валютної виручки (лізингових платежів) за зовнішньоекономічним договором, не взявши до уваги положення ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"щодо принципу верховенства закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.

Ця помилка призвела до безпідставного скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення судового рішення, яке не відповідає ст. 159 КАС України.

З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 226 КАС України підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

Касаційну скаргу Інститут луб’яних культур Української академії аграрних наук задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008, а постанову Господарського суду Сумської області від 29.11.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.