Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Точмаш"

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 року

по справі № 2-а-3271/07 (22-а-1327/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Точмаш"

до 1) Державної податкової адміністрації в Донецькій області,

2) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,

за участю третьої особи : Закритого акціонерного товариства "ТП "Вуглемаш"

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 2 квітня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Точмаш" та Закритим акціонерним товариством "ТП "Вуглемаш" був укладений договір комісії № 01/КМС – 1279, відповідно до якого комісіонер ("ТП "Вуглемаш") зобов'язується за дорученням Комітента (ВАТ "Точмаш"), за його рахунок, від свого імені, за винагороду здійснити продаж продукції, що є власністю Комітента, на експорт.

10 жовтня 2003 року до зазначеного Договору була укладена додаткова угода, згідно до п.2 якої Договір був доповнений п. 5.4, згідно до якого відповідальність за порушення валютного законодавства (в тому числі за ненадходження в строк валютної виручки) несе Комітент, тобто ВАТ "Точмаш" –позивач у справі.

Зазначений Договір, додаткова угода до цього Договору від 10 жовтня 2003 року, а також додаткова угода до цього Договору від 3 липня 2003 року були досліджені Вищим адміністративним судом України під час розгляду справи 26/136а. За наслідками судового розгляду ВАС України була прийнята постанова від 22 серпня 2006 року, в якій судом встановлено, що 3 липня 2003 року між ВАТ "Точмаш" та ЗАТ "ТП "Вуглемаш" була укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої Договір було доповнено п. 2.3.6, згідно з яким ВАТ "Точмаш" зобов'язалось відшкодувати збитки та нести витрати, пов'язані з порушенням норм валютного законодавства України, в тому числі за порушення строків повернення валютної виручки.

Також в зазначеній постанові встановлено, що відповідальність за порушення строків розрахунків в іноземній валюті по зазначеним договорам повинна покладатися на ВАТ "Точмаш", яке було власником продукції, та є власником виторгу, а також прийняло на себе обов'язки по врегулюванню питань, що виникли при виконанні договорів купівлі-продажу, укладених ЗАТ "ТП "Вуглемаш" на виконання договору комісії.

За наведених підстав, з посиланням на вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України, суди виходили з того, що відповідальність, передбачена ст. 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі – Закон №185/94-ВР (185/94-ВР) ) за порушення строків надходження валютної виручки у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, покладається на позивача –ВАТ "Точмаш".

З 06.03.2007 року по 14.03.2007 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства ВАТ "Точмаш" за період з 01.04.2003 року по 01.08.2004 року. В процесі перевірки виявлено прострочену дебіторську заборгованість за контрактами, укладеними на виконання договору комісії ЗАТ "ТП "Вуглемаш" з фірмою DAYTON FINANCE S.A., а саме № 06-ДК-УГЛ від 11.03.2003 року, № 11-ДК-УГЛ від 15.05.2003 року, № 12-ДК-УГЛ від 17.06.2003 року, а відтак позивач, як комітент, при виконанні експортних договорів допустив порушення частини першої статті 1 Закону №185/94-ВР.

На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято спірні рішення №0000281311/0/11228/10/15-16-23/1 від 6 квітня 2007 року, №0000281311/1/20279/10/15-16-23/1 від 18.06.2007 року, №0000781311/2/28059/10/15-16-23/1 від 16.08.2007 року про застосування до ВАТ "Точмаш" штрафних санкцій у вигляді пені, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, у сумі 315372,09 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні рішення прийняті в межах валютних відносин і не є предметом регулювання Господарським кодексом України (436-15) , внаслідок чого його норми не можуть застосовуватися при оцінці спірних відносин. Таким законом, який встановлює порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за висновками судів, є Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) . Законом №185/94-ВР (185/94-ВР) не встановлено обмежень щодо розміру нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст.1 та ст.2 даного Закону. Пеня за порушення резидентами термінів, передбачених даними статтями Закону (185/94-ВР) нараховується без обмежень до моменту зарахування коштів на валютний рахунок експортера в уповноваженому банку при здійсненні експортної операції та до моменту здійснення поставки товару в Україну при здійсненні імпортної операції.

За наведених підстав, суди дійшли висновку про правомірність нарахування контролюючим органом пені за порушення ВАТ "Точмаш" термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а відтак і щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

За визначенням пункту 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Аналіз наведених правових норм свідчить, що податкове зобов’язання стосується обов’язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов’язкового платежу), встановленого Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

За своєю суттю штрафна санкція, у вигляді пені, встановлена ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України. А відтак, стягнення зазначеного штрафу, як застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, тобто притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, можливе в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Разом з тим, вирішуючи питання про встановлення факту наявності або відсутності порушення з боку податкового органу встановленого цим Кодексом річного строку для застосування штрафних санкцій, встановлених ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, необхідно врахувати, що вчинене позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності на момент застосування штрафних санкцій вже не є триваючим.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судами, порушення правил здійснення розрахунків з нерезидентами мали місце в період з липня 2003 року по січень 2004 року, нерезидент завершив розрахунок за поставлену продукцію у повному обсязі у січні 2004 року, а спірні рішення прийняті відповідачем більше ніж через рік з моменту порушення.

Таким чином, у зв'язку із тим, що законодавчо встановлений термін застосування штрафних санкцій сплив, у контролюючого органу не було підстав для застосування штрафних санкцій згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 року по справі № 2-а-3271/07 (22-а-1327/08).

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати рішення №0000281311/0/11228/10/15-16-23/1 від 6 квітня 2007 року, №0000281311/1/20279/10/15-16-23/1 від 18.06.2007 року, №0000781311/2/28059/10/15-16-23/1 від 16.08.2007 року про застосування до ВАТ "Точмаш" штрафних санкцій у вигляді пені, у сумі 315372,09 грн.

Справу повернути до суду першої інстанції.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .