К-909/09-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 22.03.2011 Прийняття

У червні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" звернулось до суду з позовною заявою до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000004792301/0 від 06.12.2006р.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Південною МДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Ексімтрейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого в рахунок майбутніх платежів за період серпень, вересень 2006 року.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що внаслідок порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) ТОВ "Ексімтрейд" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2006р. у розмірі 80806 грн. та завищено залишок від’ємного значення у декларації з податку на додану вартість за вересень 2006р. на суму 239397 грн.

На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №000004792301/0 від 06.12.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80806 грн. за вересень 2006р.

Встановлено, що підставою для вищезазначених висновків податкового органу стали господарські відносини позивача з приводу укладення та подальшого виконання договору оренди №1/06 від 01.01.2006р.

Так, 01.01.2006р. між позивачем (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Новоукраїнський гранітний кар’єр" (орендар) укладено договір оренди №1/06, умовами якого передбачено, що орендодавець передає в оренду орендарю майно, передача майна у оренду за цим договором оформлюється відповідним актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору, справедлива вартість орендованого майна на дату підписання цього договору, визначена за згодою сторін і становить 2526691,00 грн., договір вступає в силу з дати його підписання та діє по 31.12.2006р., за згодою сторін орендна плата за користування майном становить 30000 грн., з врахуванням податку на додану вартість, щомісячно, орендатор зобов’язаний за власний рахунок здійснювати поточний, капітальний ремонт та обслуговування орендованого майна.

Відповідно до умов вищезазначеного договору оренди 01.01.2006р. сторонами за договором було підписано акт прийому-передачі майна №1 за договором №1/06 від 01.01.2006р., відповідно до якого орендодавець передав орендарю майно яке орендується загальною вартістю 2526691,00 грн., у тому числі екскаватор ЕКГ-5, вартість якого на момент укладення договору оренди та передачі майна була визначена за домовленістю сторін у розмірі 612500 грн.

03.08.2006р. комісією у складі представників сторін за договором оренди №1/06 від 01.01.2006р. було складено акт, відповідно до якого комісія у ході обстеження з’ясувала, що екскаватор ЕКГ-5, який позивачем було передано у оренду ЗАТ "Новоукраїнський гранітний кар’єр" за договором оренди, не відповідає технічним вимогам та не придатний для подальшої експлуатації, оскільки має місце зношення його складових частин по закінченню семи місяців безперервної роботи в забої гранітного кар’єру, при огляді виявлено дефекти, які дозволяють припускати наявність зношення ходової теліжки і редуктора ходу, внаслідок чого комісією зроблено висновок про необхідність здійснення капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 відповідно до дефектної відомості №1, яка додана до акту, силами орендодавця.

03.08.2006р. між позивачем у справі та ЗАТ "Новоукраїнський гранітний кар’єр" було укладено додаткову угоду №4 до договору оренди №1/06 від 01.01.2006р. якою, у зв’язку з виходом з строю екскаватора ЕКГ-5 необхідно провести капітальний ремонт за рахунок коштів орендодавця згідно дефектної відомості №1.

На виконання своїх зобов’язань за договором оренди №1/06 від 01.01.2006р., оскільки додаткова угода №4 від 03.08.2006р. є невід’ємною частиною цього договору і визначає зобов’язання орендодавця за цим договором, позивачем у даній справі 02.08.2006р. було укладено договір підряду №43-06 з приватним підприємством "Анта".

Умовами договору підряду №43-06 від 02.08.2006р. було передбачено, що ПП "Анта" (підрядник) зобов’язується виконати роботи по капітальному ремонту екскаватора ЕКГ-5, а ТОВ "Ексімтрейд" (замовник) зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи, сума договору на момент його укладення становить 1921219,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 320203,20 грн.

Відповідно до умов договору підряду №43-06 від 02.08.2006р. підрядником 07.08.2006р. складено та затверджено кошторис на ремонт та наладку екскаватора ЕКГ-5, відповідно до якого вартість робіт та матеріалів за цим договором становить 1601016 грн., а загальна вартість з урахуванням податку на додану вартість становить 1921219,20 грн., цей кошторис було погоджено з замовником.

Сторонами за договором підряду №43-06 від 02.08.2006р. свої зобов’язання було виконано, підрядник виконав передбачені договором роботи з ремонту та наладки екскаватора ЕКГ-5, а замовник прийняв ці роботи та сплатив їх вартість, зазначені обставини підтверджуються актом прийому-передачі робіт від 31.08. 2006р., рахунком-фактурою №31/08-84 від 31.08.2006р., податковою накладною №083184 від 31.08.2006р., яка була видана ПП "Анта" позивачу.

На підставі вищезазначених первинних документів позивачем у справі податок на додану вартість у розмірі 320203,20 грн., сплачений підряднику ПП "Анта" у складі вартості робіт по ремонту та наладці екскаватора ЕКГ-5 виконаних підрядником за договором підряду №43-06 від 02.08.2006р., було включено до складу податково кредиту відповідного звітного період –серпень 2006р.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що відсутні будь-які документи підтверджуючі факт виходу з строю екскаватору ЕКГ-5 та документи підтверджуючі факт повернення цього майна позивачу від орендаря, податковим органом зроблено висновки, що господарська операція - договір підряду №43-06 від 02.08.2006р. укладений між позивачем та ПП "Анта" на ремонт та наладку екскаватора ЕКГ-5 не мають відношення до господарської діяльності позивача, а тому сума податку на додану вартість сплачена позивачем у вартості робіт за цим договором не підлягає віднесенню до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду і ТОВ "Ексімтрейд" безпідставно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2006р. на суму 80806 грн. та завищено залишок від’ємного значення у декларації з податку на додану вартість за вересень 2006р. на суму 239397 грн.

З таким висновком податкового органу суди обґрунтовано не погодились з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а п. 1.8 цієї ж статі цього закону передбачено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності —зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 цього ж закону передбачено - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що принцип бюджетного відшкодування полягає у повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв’язку з їх надмірною сплатою і єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є сплата отримувачем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) у складі вартості товару (роботі, послуг), сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які формуються суб’єктом господарювання на підставі належним чином оформлених первинних документів за відповідні звітні періоди.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідач у справі не оспорював факт належного оформлення первинних документів - акт прийому-передачі робіт від 31.08. 2006р., рахунку-фактури №31/08-84 від 31.08.2006р., податкової накладної №083184 від 31.08.2006р., яка була видана ПП "Анта" позивачу у даній справі, які стали підставою для віднесення позивачем податку на додану вартість у розмірі 320203,20 грн. до складу податкового кредиту у серпні 2006р., також відповідач у справі не оспорював факт того, що позивач у справі є власником екскаватора ЕКГ-5, який ним було передано у оренду ЗАТ "Новоукраїнський гранітний кар’єр" за договором оренди №1/06 від 01.01.2006р.

Доводи податкового органу про те, що виконання капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 за рахунок орендодавця не було передбачено умовами договору оренди №1/06 від 01.01.2006р., є безпідставними оскільки обов’язок позивача щодо капітального ремонту екскаватора було визначено сторонами за договором оренди 03.08.2008р. шляхом укладенням додаткової угоди №4 до договору оренди №1/06 від 01.01.2006р., яка є невід’ємною частиною договору оренди, зміст якої та покладений на позивача у справі обов’язок щодо здійснення ним за власний рахунок капітального ремонту належного йому на праві власності майна не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки ст. 776 Цивільного кодексу України передбачено, що капітальний ремонт речі, яка передана у оренду, здійснює наймодавець за власний рахунок, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, правильними є висновки судів, що позивач у справі з метою отримання прибутку, у ході здійснення своєї господарської діяльності, передав у оренду належне йому на праві власності майно, у тому числі екскаватор ЕКГ-5, а у подальшому здійснив за власний рахунок капітальний ремонт належного йому майна, надані позивачем первинні документи за цією операцією підтверджують що господарська операція з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 здійснена ним відповідно до умов договору оренди №1/06 від 01.01.2006р. та в межах його фінансово-господарської діяльності, і позивач обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства включив суму податку на додану вартість у розмірі 320203,20 грн., сплачену ним підряднику ПП "Анта" у складі вартості робіт до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2007 року по справі №А23/301 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.