К-18099/09-С Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 22.03.2011 Прийняття

У квітні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Слов’янський завод "Тореласт" звернулось до суду з позовною заявою до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями за травень 2007 року, липень-жовтень 2007 р. в сумі 684746 грн. 99 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року у даній справі позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за травень 2007 року, липень-жовтень 2007 року в сумі 684746,99 грн. та судові витрати з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Співробітниками Слов'янської ОДПІ проводились перевірки ВАТ "Слов'янський завод "Тореласт" з питань достовірності нарахування суми бюджетної відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень. липень-жовтень 2007 року, за результатами яких підтверджені заявлені суми бюджетного відшкодування ПДВ - 243831 грн. за травень 2007 року (акт № 5342/23-4-003003363 від 17.08.2007 року) 360741 грн. за липень 2007 року, 367426 грн. за серпень 2007 року (акт № 6834/23-4-0030363 від 01.11.2007 року), 304049 грн. за вересень 2007 року, 427998 грн. - за жовтень 2007 року (акт № 7935/23-4-003003363 від 18.12.2007 року).

На час подання позову невідшкодована сума ПДВ за вищевказані періоди складає 684756,99 грн.

Вказана сума є перевіреною податковим органом сумою бюджетного відшкодування і при цьому підтверджено правильність формування податкового кредиту з ПДВ позивачем за вказані місяці.

Позивач неодноразово звертався до податкового органу з листами про відшкодування ПДВ.

Листом № 10608/10/15-211-1 від 06.03.2088 року Слов'янська ОДПІ повідомила, що за травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року довідки для підтвердження сум бюджетного відшкодування казначейству не надавалися з причин не відпрацювання по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Цим Законом (168/97-ВР) або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2008 року по справі № 2-а-8717/2008 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.