Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 06.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008

у справі № АС-27/251-07

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі

Харківської області

про визнання недійсним податкових повідомлень –рішень

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.08.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 постанову господарського суду Харківської області від 06.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" визначено, що платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом (320-14) , і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суму податку, у таких розмірах: у 1 кварталі - 10 відсотків: у 2 кварталі - 10 відсотків: у 3 кварталі - 50 відсотків: у 4 кварталі - 30 відсотків.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань ФСП.

Строки сплати ФСП визначені ст. 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", не співпадають із строками сплати податкових зобов’язань, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) № 2181, що підтверджується також розрахунками ФСП за 2001 - 2003 роки.

Податковими повідомленнями - рішеннями № 0000251900/0, № 0000251900/1, № 0000251900/2, № 0000251900/3, нараховано позивачу штраф у розмірі 50 % у сумі 2984,80 грн. прийнято відповідачем за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ФСП за 2000 рік.

Застосування штрафних санкцій на суму ФСП за 2000 рік суперечить нормам підпункту 19.3.4. п. 19.3 ст. 19 Закону України № 2181, оскільки рішенням Державної податкової інспекції № 27 від 27.06.2001 позивачу надано розстрочку сплати ФСП за 2000 рік та укладено договір про розстрочення № 27 від 27.06.2001 згідно пп. 18.1 ст. 18 Закону України №2181.

Згідно з пп. 18.1.2. п. 18.1 ст. 18 Закону України № 2181 податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може - бути за бажанням платника податку розстрочений.

Відповідно до пп. 19.3.4. п. 19.3 ст. 19 Закону України № 2181 штрафні санкції на податкові зобов’язання з ФСП за 2000 рік можуть бути нараховані лише за умов, якщо позивач не скористався правом на розстрочку, або відповідач надав позивачу податкове повідомлення, де зазначив граничні строки сплати ФСП за 2000 рік, або позивач порушив граничні строки сплати ФСП за 2000 рік, зазначені в податковому повідомленні.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням відповідача № 37 від 24.11.2003 у зв’язку з форс-мажорними обставинами списано безнадійний податковий борг з ФСП за 2000 рік.

Відповідачем прийнято рішення № 25 від 24.11.2003 про дострокове розірвання договору № 27 від 27.06.2001 яким розстрочено податковий борг.

Оскільки борг з ФСП за 2000 рік визнано безнадійним та списаний відповідачем, то відповідно до п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підлягають списанню штрафи, нараховані на безнадійний борг.

Підпунктом 18.2.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2004 у справі №03/215-03, встановлено, що податковий борг позивача по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 124858, 66 грн. за 2003 року підлягає списанню, за основною сумою боргу.

Відповідач нарахував санкції на безнадійний борг, який підлягає списанню.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" під терміном"базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з, питань оподаткування.

Для фіксованого сільськогосподарського податку таким законом є Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , яким в абз. 1 ч. 2 ст. 5 сплата податку передбачена щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у відповідному розмірі відсотків за квартал.

Таким чином, саме податковий місяць є першим податковим періодом звітного року, який для цілей п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підпадає під визначення терміну"базовий податковий період".

Розрахунок, який подається платником податку відповідній державній податковій інспекції, не відповідає в повній мірі змісту терміна"податкова декларація" в розумінні Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки розрахунок таксованого сільськогосподарського податку подається, і податкові зобов’язання з цього податку визначаються на поточний рік, а не за податковий (звітний) рік.

Таким чином, виходячи з вимог Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , останнім днем сплати фіксованого сільськогосподарського податку є саме 20 число наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 06.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 у справі № АС-27/251-07 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 06.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 у справі № АС-27/251-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .