Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекція в м. Івано-Франківську, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" на постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 15.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007

у справі № А-8/67

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

за участю: Прокуратури Івано-Франківської області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" звернулось до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсним рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007 про застосування штрафних санкцій в розмірі 15200353, 15 грн., в результаті чого за період з 23.06.2004 по 10.10.2006 не проведено через реєстратор розрахункових операцій РРО грошові кошти на загальну суму 3039678, 73 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2007 позовні вимоги задоволено частково, рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9965277 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 господарського суду Iвано-Франківської області від 15.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції та постановою суду першої інстанції позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в яких просять скасувати постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 15.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та складено акт перевірки № 115/23-3/24681466 від 16.03.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15200353, 15 грн.

Перевіркою встановлено перевищення позивачем 23.06.2004 граничного розміру розрахункових операцій 200000 грн., через що останній повинен був проводити розрахункові операції через зареєстрований і опломбований РРО з друкуванням відповідних розрахункових документів.

Позивач розпочав проведення розрахунків через РРО на АЗС з 10.10.2006, обсяг операцій за період 23.06.2004 - 10.10.2006, що не проведені через РРО, складає 3039678, 73 грн.

Відповідачем застосовані санкції в наступних розмірах: за не проведення через РРО розрахункових операцій - 15198393, 65 грн., за не проведення розрахункової операції через РРО і невидачу розрахункового документа встановленого зразку на 20 грн. - 100 грн.; за невідповідність сум готівкових коштів сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО в сумі 31, 90 грн. –159, 50 грн., за здійснення розрахункових операцій РРО, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника - 1700 грн..

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Як зазначено у п. 3 ст. 3 Закону, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, серед іншого зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Так, за змістом зазначеної правової норми, фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до тих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), які використовують при здійсненні розрахункових операцій реєстратор, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки положенню абз. 2 ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який передбачає, що встановлення норм щодо застосування або незастосування РРО в інших законах не допускається.

Тобто, цей закон є спеціальним і встановлює єдиний для всіх порядок здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу.

Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб’єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами встановлено, що оспорюване рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007, прийняте на підставі акта перевірки № 115/23-3/24681466 від 16.03.2007 фінансово-господарської діяльності Компанії за період з за період з 01.01.2004 по 31.12.2006

Тобто, факт порушення норм Закону N 265/95-ВР (265/95-ВР) було встановлено податковим органом 16.03.2007.

Проте суди попередніх інстанцій не мотивували незастосування указаних строків, протягом яких до господарюючого суб’єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.

За таких обставин та з урахуванням того, що Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не відносить штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) до податкових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекція в м. Івано-Франківську, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" на постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 15.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 у справі № А-8/67 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати в частині нарахування сум штрафу за роботу підприємства без застосування РРО та справу направити в цій частині на новий розгляд, в іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційні скарги Державної податкової інспекція в м. Івано-Франківську, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 15.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 у справі № А-8/67 скасувати в частині нарахування сум штрафу за роботу підприємства без застосування РРО.

Справу № А-8/67 направити в цій частині на новий розгляд, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .