Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання комунар" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010

у справі № 2а-39464/09/2070

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання Комунар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

Державне наукове-виробниче підприємство "Об’єднання Комунар" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнати протиправним податкового повідомлення - рішення № 0000120841/0 від 05.06.2009, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000120841/0 від 05.06.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 залишити без змін.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року та листопад 2008 року на підставі отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та складений акт № 1650/41-018/14308730 від 22.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000120841/0 від 05.06.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 213 641 грн., та за листопад 2008 року встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 75 497 грн., оскільки позивачем не дотримані вимоги п.п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, позивачем завищено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за жовтень 2008 року у розмірі 213 641 грн. та за листопад 2008 року у розмірі 75497 грн.

Відповідачем двічі проведено перевірку позивача, який має ліцензію Національного космічного агентства України серії АБ № 1769006, видану 13.07.2005 та виготовляє і поставляє підприємствам Російської Федерації апаратуру для ракетних космічних виробів.

Однією з підстав для включення сум ПДВ до податкового кредиту, які підлягають бюджетному відшкодуванню, є фактична сплата цих сум у ціні товару.

У своїй господарський діяльності позивач мав відносини з ТОВ "Альфа Експерт", з яким були укладені договори №310/650 від 02.03.2006 та №01/08 від 18.12.2007 про поставку електрично-радіо виробів, та з ФО-П Гладченко А.В. були укладені договори на поставку паперу, полікарбонату, мила, інструмента, емалі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем використовувались електрично-радіо виробі у власному виробництві, які були поставлені ТОВ "Альфа-Експерт", що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідачем проведено перевірки контрагентів ТОВ "Альфа-Експерт": ТОВ "Промбудівел Плюс", ТОВ "Азе-рит", ТОВ "Техно Тон".

Перевіркою встановлено, що відповідно до постанови господарського суду Донецької області від 26.03.2009 у справі №45/3456 ТОВ "Азе-Ріт" визнано банкрутом, ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2009 ТОВ "Азе-Ріт" було ліквідовано, постановою господарського суду Донецької області від 21.05.2009 було ліквідовано ТОВ "Виробниче об’єднання "Техно - Гой".

Також з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за жовтень 2008 року та листопад 2008 року відповідачем було складено Довідку № 258/41-018/14308730 від 09.02.2009 та Довідку № 2568/41-018/14308730 від 31.12.2008, якими відповідно підтверджено заявлені суми бюджетного відшкодування заявлені позивачем, відповідно до яких не виявлено порушень.

Між позивачем та ФО-П Гладченко А.В. укладено угоди предметом яких є папір, полікарбонат, мило, інструмент, емаль.

Позивач надано документи про зберігання та використання даного товару в подальшому у власному виробництві, а виконання угод підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

В декларації за жовтень 2008 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 15397 грн. по від’ємним залишкам по деклараціям за липень 2008 року -266124 грн. та вересень 2008 року 749273 грн.

У декларації за листопад 2008 було заявлено до бюджетного відшкодування 432146 грн. (від’ємний залишок по декларації за жовтень 2008 року), а фактично сплачено податку на додану вартість в сумі 1576631,68 грн.

Згідно з п.п. 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом (168/97-ВР) зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість надані податкові накладні, які не мали недоліків.

Чинним законодавством України не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ "Альфа-Експерт" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання комунар" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання комунар" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі № 2а-39464/09/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 у справі № 2а-39464/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .