Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

Стародуба О.П.

при секретарі Сперкач Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, -

У травні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих за 2004 рік.

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 2639,47 грн, ОСОБА_2 2418,09 грн, ОСОБА_3 2189,13 грн грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих за 2004 рік. Зобов’язано Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету для проведення відповідної виплати. В задоволенні позову до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач - Державна судова адміністрація України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 працюють суддями Попільнянського районного суду Житомирської області.

Протягом 2004 року з нарахованої їм заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з положень Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) , розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р (22-2004-р) "Про деякі питання оплати праці суддів", згідно з якими судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення та, відповідно, право на стягнення грошової компенсації, пов’язаної з утриманням податку із заробітної плати суддів за місцем їх основної роботи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Так, частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) . 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , який не передбачає пільг для суддів при сплаті цього податку. Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році, було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р (22-2004-р) "Про деякі питання оплати праці суддів".

Згідно з пунктом 1 цього Розпорядження (22-2004-р) Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. У пункті 2 Розпорядження (22-2004-р) КМУ № 22-р зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього Розпорядження (22-2004-р) , здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Аналіз зазначених положень дає підстави вважати, що за відсутності хоча б однієї умови, зазначеної в цьому Розпорядженні (22-2004-р) , право на отримання компенсаційних виплат у суддів не виникає.

Задовольнивши позовні вимоги та стягнувши з Державної судової адміністрації України на користь позивачів грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих за 2004 рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої позивачам за IV квартал 2003 року, перевищував розмір нарахованої їм заробітної плати за 2004 рік після сплати податку з доходів фізичних осіб, у сумах, які у кожному місяці 2004 року були більшими від сум сплаченого позивачами податку.

Між тим, як вбачається з довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Житомирській області, розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої позивачам за IV квартал 2003 року, перевищував розмір нарахованої їм заробітної плати за 2004 рік після сплати податку з доходів фізичних осіб не за всі місяці 2004 року. Так, сума нарахованої заробітної плати після сплати податку з доходів фізичних осіб була нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді ОСОБА_1. за IV квартал 2003 року, у січні, березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2004 року, судді ОСОБА_2. - у січні, лютому, березні, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2004 року, судді ОСОБА_3 - у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2004 року.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих за 2004 рік, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1. в розмірі 1 376,20 грн, ОСОБА_2. - 1 679,27 грн, ОСОБА_3. - 1 369,91 грн.

На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та зміну судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року скасувати.

Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2006 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в такій редакцій:

"Зобов’язати Державну судову адміністрацію України виплатити на користь ОСОБА_1 1 376,20 грн, ОСОБА_2 1 679,27 грн, ОСОБА_3 1 369,91 грн грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих за 2004 рік.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

постанова оскарженню не підлягає.