Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Військової частини А 0533 про стягнення одноразової грошової компенсації у зв’язку з втратою працездатності,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить стягнути разову грошову допомогу в розмірі 21 000 грн, втрачений заробіток у розмірі 400 грн з 01 квітня 2006 року щомісячно та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Позивач зазначав, що під час проходження військової служби отримав захворювання та за наказом командира Військової частини А 0533 від 02 березня 2006 року № 45 звільнився зі служби у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Посилаючись на те, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"йому не виплачено грошову допомогу, просив стягнути з відповідача зазначені суми.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, не враховано статті 17, 46 Конституції України, статті 3, 16, 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей "та статтю 16 Закону України "Про Збройні Сили України".

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач при проведенні страхових виплат діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством України

Проте, з такими висновками судів погодитись не можливо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 16 травня 2001 року по 02 березня 2006 року ОСОБА_6 проходив військову службу у Військовій частині А 0533 за контрактом. Під час проходження служби позивач отримав захворювання і подав рапорт про розірвання контракту за станом здоров’я.

Наказом командира Військової частини А 0533 від 02 березня 2006 року № 45 позивача звільнено зі служби та згідно з довідкою Вінницької міської міжрайонної МСЕК від 17 січня 2006 року № 005814 ступінь втрати його професійної працездатності становить 25 відсотків.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин ), військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлювались Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум"від 19 серпня 1992 року №488 (488-92-п) (далі - постанова КМУ №488) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, здійснювалось Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету.

Підпунктом "б"пункту 6 постанови КМУ №488 (488-92-п) встановлено, що Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - НАСК "Оранта") виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, спори, які виникають з приводу правильності розрахунку, розміру та виплати страхових сум, повинні розглядатись за участю страховика - НАСК "Оранта".

В порушення вимог процесуального закону суд першої інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову не звернув уваги на вказані обставини та не вирішив питання щодо залучення НАСК "Оранта"до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 52 КАС України, а апеляційний суд, перевіряючи законність рішення суду першої інстанцій, не врахував порушення норм процесуального права та вказаного недоліку не виправив.

Відповідно до частини першої статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.