Про визнання незаконними дій, зобов’язання здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги - 17.03.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради та ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного Управління праці та соціального захисту населення в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов’язання здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради здійснити перерахунок та виплату розміру разової грошової допомоги до 5 травня учаснику війни за 2004, 2007 та 2008 роки. В іншій частині позову відмовлено за необгрунтовністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради і ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано дії Управління щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки незаконними. Управління зобов’язано здійснити перерахунок та виплату недоотриманої разової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік та за 2008 рік на користь позивача.

На рішення апеляційної інстанції надійшли касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради та ОСОБА_6 в яких вони просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення ним вимог норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником війни.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасники війни мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав у 2003 році –528, 30 грн., 2004 році –804, 07 грн., 2005 році –843, 30 грн., у 2007 році –1175, 18 грн., у 2008 році –1381 грн. Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (ст..44), Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (ст. 34) та від 20 грудня 2005 року №3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) (ст.30), Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (ст.71), якими визначено, що в 2004 році вказана допомога не виплачувалась, а в інші роки виплачувалась відповідно 50 грн., 50 грн., та 55 грн., чим також порушено ч.5 ст. 14 Закону №3551, відповідно до законів:

- Ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"від 23.12.2004 р. № 2285-ІV;

- Ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"від 20,12.2005 р. №3235-ІV;

- Ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 р. №489-V, причому положення ст. 29 визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання суду першої та апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (v020p710-04) та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2004 та 2007 роки відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2004,2005 та 2007 роки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.