Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Нечитайла О.М., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі № 2а-15941/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 позов задоволений: визнане протиправним і скасоване рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.11.2009 № 0001441704/0 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1798344,25 грн. на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ).

постанова вмотивована висновком суду про відсутність з боку позивача порушення пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки відповідно до пункту 6 ст. 9 цього Закону позивач як платник єдиного податку, який веде книгу обліку доходів та витрат, мав право здійснювати розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій. За порушення встановлених нормативно-правовими актами вимог щодо ведення книги обліку доходів та витрат позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що ведення суб’єктом підприємницької діяльності –платником єдиного податку книги обліку доходів та витрат у відповідності з нормативно встановленими вимогами є обов’язковою умовою звільнення його від обов’язку використовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не поширення на штрафні (фінансові) санкції, встановлені ст. 17 Закону № 265/95-ВР, строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України (ГК).

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Печерському районі м. Києва просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно рішення, стосовно правомірності якого виник спір, що є предметом розгляду судом, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13.11.2009 № 61/1704-3154319403, про порушення позивачем пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР внаслідок не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункових операцій на загальну суму 359668,85 грн. в період з 07.09.2006 по 31.12.2008, перебуваючи при цьому на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і не заповнюючи відповідно до вимог Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (1269-2001-п) , вказану книгу ( з 07.09.2006 по 02.07.2007 книга не велась, а з 03.07.2007 велась без заповнення обов’язкових граф відповідно до форми, встановленої згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (z0064-93) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 ).

Пунктом 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням у зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пункт 6 ст. 9 цього Закону дозволяє не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (1269-2001-п) . Форма книги обліку доходів і витрат затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (z0064-93) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 ) як додаток № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої цим же наказом.

Позивач не заперечує факт не дотримання ним нормативно встановлених вимог щодо порядку ведення книги обліку доходів і витрат в період з 07.09.2006 по 31.12.2008. Цей факт підтверджується копією книги обліку доходів та витрат, яку вів позивач, зареєстровану в ДПІ у Печерському районі м. Києва 20.09.2006 (а.с.118-138).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ведення книги обліку доходів і витрат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, є неодмінною умовою звільнення суб’єкта підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із сплатою єдиного податку, від встановленого пунктом 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР обов’язку проводити розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через реєстратор розрахункових операцій. Не ведення такої книги або ведення її з порушенням нормативно встановленого порядку виключає можливість надання суб’єкту підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, преференції у вигляді звільнення від зазначеного обов’язку.

Відповідальність за порушення вимог пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлена пунктом 1 ст. 17 цього Закону у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Ця фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією відповідно до статті 238 ГК. Згідно із статтею 250 цього Кодексу адміністративно-господарська санкція не може бути накладена пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення та пізніше року з дня його вчинення.

Оскільки рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій до позивача було прийняте 25.11.2009, фінансові санкції є правомірними лише щодо порушень пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, вчинених з 25.11.2008 по 25.11.2009. В цей період позивач здійснив розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 12128,00 грн. (з 25.11.2008 по 31.12.2008) (а.с. 136-137). У зв’язку з цим правомірними є фінансові санкції, застосовані до позивача, в розмірі 60640,00 грн. (12128,00 грн. х 5=60640,00 грн.).

Суд апеляційної інстанції порушив статі 238 та 250 ГК, внаслідок чого безпідставно відмовив в задоволенні позову.

постанова ж суду першої інстанції є неправильною лише в частині, а тому вона підлягає зміні із задоволенням позову в частині позовних вимог про скасування оспорюваного позивачем рішення контролюючого органу на суму фінансових санкцій 1737704,25 грн. (1798344,25 грн. –60640,00 грн.=1737704,25 грн.) та з відмовою в позові на суму фінансових санкцій 60640,00 грн. з вище наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 змінити, позов задовольнити частково, скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.11.2009 № 0001441704/0 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 1737704,25 грн.

В позові про скасування вказаного рішення на суму штрафних санкцій 60640,00 грн. відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.