К-40419/10-С Про зобов’язання нарахувати недоплачену суму щомісячної соціальної допомоги - 16.03.2011 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року,

Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим провести донарахування та виплату на користь

ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 18 листопада 2008 року по 1 вересня 2009 року у розмірі 996 гривень та в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В задоволені решти позовних відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року змінено та викладено її в такій редакції: "Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 1 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 у розмірі 199,29 грн. та з січня по листопад 2009 року у розмірі 1125,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що приймаючи рішення суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та має статус "дитини війни".

Статтею 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни"(в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (2195-15) ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/ 2008 (v010p710-08) було визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів"Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , в частині обмеження виплат дітям війни. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування йому соціальної допомоги як дитині війни, підлягають задоволенню частково, починаючи з 1 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

У позовній заяві позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, мотивуючи тим, що про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України.

Але, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2008 року, № 38.06.06.2008 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України. З цього приводу у суду були підстави визнавати причини пропуску позивачем строку встановленого для звернення до суду за захистом своїх прав поважними. Інших доказів поважності причин пропуску звернення до суду за захистом прав позивач не надала.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1та 2 ст. 100 КАС України, згідно якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач у запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду.

Позов поданий позивачем до суду 18 листопада 2009 року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, за період з 1 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по листопад 2009 року (оскільки позивачем надано докази щодо отримання недоплаченої допомоги як дитині війни саме за цей період).

Змінюючи рішення апеляційний суд зазначав, що відповідно до пункту 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновком суду апеляційної інстанції, оскільки законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим викладені у касаційній скарзі не спростовують висновок суду апеляційної інстанції, тому підстав для скасування або зміни рішення суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року –без змін.